Опис завдання
Сполучники, як вже знає дитина, належать до так званих службових частин мови, що означає наступне: самі по собі ці слова не мають власного лексичного або граматичного значення, і служать для звʼязків слів у реченні та речень у тексті. Проте сполучників є кілька видів: єднальні, розділові та протиставні. В залежності від того, який саме вид використовується цього разу, слова набувають нового відтінку значення. Це досягається завдяки тому, що сполучники легко перетворюють просто набір якостей на взаємоповʼязані слова. Наприклад, якщо між двома прикметниками стоїть сполучник «і», то, вочевидь, йде мова про простий перелік якостей описуваного обʼєкта. Але якщо замість цього сполучника використовується «але», то ці ж якості протиставляються одна одній. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься самостійно вписувати сполучники. На екрані перед учнем міститься речення, в якому прямо обʼєкт не називається. Зате у цій фразі є кілька прикметників. Учень має за контекстом зрозуміти, чи протиставляються описувані якості, чи ні. Вписавши у порожню клітинку між ними відповідний сполучник, дитина має також відгадати, про який саме обʼєкт йде мова. Тільки після цього учень проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії. Особливість цієї вправи у тому, що учень великий обʼєм роботи виконує самостійно. Він сам вписує потрібне слово у порожню клітинку і вибирає з-поміж кількох варіантів відповіді правильний. Таким чином робота зі сполучниками поступово перетворюється на щось досить легке та звичне.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця вживає найвідоміші сполучники.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця доповнює речення 1-2 словами за змістом, обираючи із запропонованих.
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.
