Українська мова досить багатогранна. У ній є немало слів, які досить подібні за лексичним значенням, але кардинально відрізняються за виглядом, будовою. Це синоніми, і завдяки ним мовець може дійсно повно та докладно висловитись, не боячись повторів, адже більшість синонімів, хоча й вельми близькі за значенням, все ж трохи та й відрізняються одне від одного. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме з синонімами у вправі, що має сильний ігровий акцент. На екрані перед учнем міститься зображення певного обʼєкта. Його треба перемістити в одну з двох областей. Вибір треба робити згідно з наступними тонкощами: кожна область підписана своїм набором прикметників, і вибрати треба ту, де прикметники дійсно правильно описують та характеризують цей обʼєкт. Отже, механіка виконання завдання, як може здатись дитині, взагалі не стосується синонімів і змушує згадати логічні звʼязки іменникових словосполучень, і це так – дитині, аби зробити правильний вибір, дійсно треба буде правильно повʼязати іменник-обʼєкт з прикметниками-рисами, які цей обʼєкт описуватимуть. Проте також дитина може помітити, що біля кожної зони таких прикметників кілька. Якщо дитина уважно придивиться до них, то зрозуміє: всі ці слова дуже схожі за значенням, хоча вони зовсім відрізняються за вимовою та написанням. Ці прикметники і є синонімами. Виконуючи цю вправу і переміщуючись між її рівнями, дитина зрозуміє, що у словосполученнях можна замінювати їхні елементи (ті чи інші слова або навіть всі у конкретній конструкції) без значної зміни значення.
Учень/учениця використовує загальновживані та присвійні прикметники.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.