Деякі риси є унікальними і притаманними тільки одному-двом істотам чи обʼєктам, але більшість рис все ж можуть бути спільними для багатьох предметів. Це робить прикметники, які називають ці характеристики, більш універсальними за вживані. У ході виконання цього завдання учень шукатиме спільні ознаки у тварин. Тематика звірів, птахів та плазунів вибрана тому, що для учня все живе особливо цікаве, а відтак і урок, який повʼязаний з природою та живими істотами, учень запамʼятає надовго. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох тваринок. Вони не просто розміщені в ряду, а намальовані на фоні природи, і кожен звір чи птаха чимось відрізняються від інших. Вони виглядають природньо завдяки різним позам, а також розміщенню, наприклад, птаха сидітиме на дереві, а лисичка – біля нірки. У завданні, формулювання якого міститься над малюнком, вказано спільну ознаку, за якою треба знайти та виділити деяких з тварин. Слово-ознака має форму прикметника. Дитина читає завдання, зосереджується саме на ньому, після чого знаходить кожну тваринку, яка має цю характерну рису. Таким чином дитина розуміє, що прикметники можуть використовуватись для узагальнення речей та обʼєктів за певною характеристикою або якістю. Крім того, учень має правильно назвати тваринку і прикметник, що її характеризує. Наприклад, лисичка «пухнаста», а їжак «колючий». Тож це завдання також може допомогти краще засвоїти граматичні категорії прикметників, а саме – категорію роду, адже дитині варто проговорювати словосполучення, де назва тваринки сусідствує з прикметником.
Учень/учениця використовує загальновживані та присвійні прикметники.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.