Як вже знає дитина, кількість складів у слові повʼязана з кількістю голосних: скільки голосних, стільки й складів. Але як бути з приголосними? Правило загальне для всіх: до голосної приєднується попередній приголосний звук, якщо він, звісно, є в наявності у конкретному слові. Якщо ж після голосної теж є приголосний, то дивитись треба далі. У випадку, якщо цей приголосний один, тобто останній, а також якщо після приголосного ще один подібний звук, то і він приєднується до голосної. Головне – щоб після приголосного не було голосного. Але якщо після нього голосний є, то в такому випадку цей приголосний кріпиться саме до нього. Отже у деяких випадках приголосні оточують голосну з двох сторін, а іноді – тільки з однією. Перший випадок називається закритим складом ,а другий – відкритим. У ході виконання цього завдання дитина буде вивчати відкриті склади. На екрані перед учнем міститься робоча зона, у якій вже є одна літера. Біля робочої зони є персонаж, який, втім, виконує суто декоративні функції і робить завдання більш інтерактивним. До букви, що вже є в цій зоні, треба прикріпити іншу, вибравши її з-поміж кількох варіантів, таким чином, щоб утворився відкритий склад. Літери оформлені як частинки пазлу. Це досить цікавий спосіб подання даної інформації, адже по вигинах частинок пазлу можна зрозуміти, які саме літери підходять, тож у візуальному оформленні міститься підказка. Коли дитина вибирає потрібну літеру, то проходить на наступний етап вправи.
Учень/учениця розрізнює голосні і приголосні звуки за звучанням та способом вимови.
Учень/учениця поділяє на склади слова з двох – трьох складів, поєднує окремі звуки (2-4) у склад відповідної структури.
Учень/учениця правильно друкує слова, вимова і написання яких збігаються.
Учень/учениця розуміє як позначається м’якість приголосних звуків.