Розділення на світ древній, старомодний та на світ сучасний є марним та досить неприроднім. Насправді більшість атрибутів сучасного життя, які повʼязані з сучасними технологіями, просто полегшують людям побут та виконання багатьох справ (що здебільшого корисно і добре, хоча й не завжди), але зміст цього життя не змінюється – людям завжди важливо мріями, вивчати навколишній світ, виражати свої думки. І у традиційній культурі є немало древніх атрибутів, які, попри ілюзорну простоту, містять важливий внутрішній зміст, який підкреслює цілісність та єдність людей крізь час. Тож між минулим і теперішнім нема протиріччя – є лише рух, що підкреслюється людським прагненням до пізнання того, що її оточує. Зокрема – вінки. Їх плели століття тому, плетуть зараз і будуть робити це в майбутньому. Вінки є старовинним символом української культури, а також – можливістю дізнатись щось нове про рослини, трави та, звісно, квіти. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме з текстом, який є описом квітки, котра використовується у плетінні вінків досить часто. На кожному етапі завдання перед учнем буде новий опис іншої такої квітки, але завжди – традиційної для вінків українців. Опис має формат довідки з енциклопедії. Речення досить короткі, метафор майже нема, а звʼязок між фразами особливо міцний завдяки саме так званим неповним реченням. Це коли у попередньому реченні називається обʼєкт, а в наступному його назви вже нема, хоча присудок все ще відноситься до нього. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб вибрати серед квітів, зображених під текстом, ту, про яку йде мова. Малюнки квітів доповнюють візуальний ряд та роблять вправу цікавою з будь-якої сторони.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця обирає з поданих заголовок до тексту букварного типу, визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень); виявляє їх межі за графічними орієнтирами.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.