Опис завдання
Сполучники – слова, які не мають свого самостійного лексичного або граматичного значення. Натомість вони служать для побудови звʼязків між словами та реченнями. В залежності від використаного сполучника самостійні слова з обох його боків можуть перелічуватись, протиставлятись тощо. Тож те, який саме сполучник є у реченні, впливає і на його значення, хай навіть сам сполучник, вирваний із контексту, своє значення втрачає. Завдяки цій вправі дитина тренуватиметься знаходити у реченні це слово. Перед учнем на екрані речення – нове на кожному етапі завдання. Дитина уважно його читає і знаходить сполучник. Зробити це треба саме за значенням: дитина має зрозуміти, яке слово сполучає ознаки, дії чи предмети, встановлюючи між ними певний звʼязок. Крім того, сполучники здебільшого короткі, хоча цей критерій оманливий, адже є немало коротких за розміром самостійних слів. Коли дитина зробить свій вибір, то пройде на наступний етап завдання, де буде інше речення та новий сполучник. У цій вправі учень здебільшого працюватиме саме з тими з них, які використовуються для повʼязування однорідних членів речення в ряд, для переліку або обʼєднання. Оскільки число таких сполучників в українській мові досить обмежене, виконуючи цю вправу, учень познайомиться з практично всіма ними. Це допоможе в майбутньому впізнавати такі слова та краще розуміти їхню роль, а відтак – і речення ,в яких ними користуються.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця вживає найвідоміші сполучники.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця визначає кількість слів у реченні з 1-4 слів, складає прості речення (до 5 слів), у тому числі зі службовими частинами мови.
