Обставина є другорядним членом речення, який вивчається вже після додатка та обставини, адже він грає дещо більш загальну роль у реченні. Обставина використовується для того, щоб характеризувати інше слово зі значенням обставини або ж для того, щоб надати характери тиску дії. Крім того, як зрозуміло із самої назви, ці слова також вказують на обставини, за яких відбулася дія, вказуючи також на спосіб її виконання, міру, ступінь та ознаку дії. Найчастіше обставиною є прислівник. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити обставину в реченні. На екрані перед дитиною міститься нове для кожного наступного етапу речення. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоб виділити ті слова, які грають роль обставини в цій синтаксичній структурі. Для цього школяр аналізує значення кожного слова в контексті речення, тобто не просто відокремлюючи його серед інших, а дивлячись на те, з яким іншим словом воно повʼязується, яке характеризує, як та на які питання при цьому відповідає. Під робочою зоною з реченням міститься той спосіб підкреслення, який використовується для того, щоб виділити обставину під час синтаксичного аналізу — штрих-пунктир, тобто переривчаста горизонтальна лінія, між відрізками якої є крапки. Школяр натискає на цю позначку, після чого виділяє слова, які на думку учня грають роль обставини в наданому реченні. Після того, як дитина виділить усі обставини, почнеться новий етап, де треба буде опрацювати інше речення, знаходячи обставини й там.