Префікси, в цілому, не викликають проблем з написанням, однак, іноді трапляються більш складні випадки, які викликають питання й труднощі. З ними й стикнеться дитина у процесі виконання цього завдання, де необхідно буде визначити правильність написання префіксів. На екрані перед учнем міститься зображення нового набору слів з цими морфемами на кожному наступному етапі. Над ними – дві робочі зони. У першу треба перемістити ті слова, де префікси вжито без помилок, а в другу – ті слова, де префікси все ж використані неправильно. Між робочими зонами є додатковий персонаж, який складе компанію дитині і надасть вправі відтінку милої гри. Учень аналізує кожне слово по черзі, звертаючи особливу увагу, звісно, на префікс. Дитина має памʼятати загальне правило: префікси «роз-» та «без-» завжди і без виключень пишуться з буквою «з» на кінці. Префіксів «рос-» та «бес-» в українській мові, на відміну від російської, не існує. З вибором префіксів «с-» та «з-» трохи складніше. Тут варто зазначити, що здебільшого пишеться «з-», але він переходить у «с-» (тож на смисловому рівні ці префікси тотожні) тоді, коли наступна літера – одна з глухих приголосних «к», «п», «т», «ф» та «х». Отже, дитина аналізує кожне слово, користуючись цими правилами як орієнтирами, після чого переносить всі слова до потрібних робочих зон. Коли дитина розсортує всі слова по робочих зонах, то пройде на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій, але з іншими словами з префіксами. Ця вправа надає дитині можливість отримати практичний досвід у роботі зі специфічними префіксами та запамʼятати випадки найбільш розповсюджених помилок, аби більше їх не допускати в майбутньому при самостійному написанні слів, наприклад, при написанні диктантів тощо.