Опис завдання
Цей урок виконаний в стилі гри і має розважальний характер, але його суть пов’язана із актуалізацію знань дитини з теми «Загальні і власні назви». Метою його є на конкретних словах відпрацювати цю тему, вдосконалити вміння аналізувати і співставляти мовні явища.
Загальні іменники — це назви, що є спільними для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять, а власні іменники — індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів чи єдиного існуючого в природі. Власними назвами є прізвища, імена, географічні назви, назви високих посад, свят, установ, почесні звання, назви газет, журналів, книг, видавництв. Наприклад: хлопець — загальна назва, а Максим — власна.
На екрані перед учнем знаходиться театральна сцена, де йде вистава. Дитина має порахувати, скільки загальних і власних назв звучить в кожному слайді. Для цього потрібно прослухати всі іменники, натиснувши по черзі на кожного з учасників вистави. Під сценою на білому фоні є спеціальні віконця, куди учень має вписати потрібні цифри. Щоб перейти до наступного слайду, потрібно натиснути кнопку «Готово» під ілюстрацією.
Проходячи всі етапи уроку, дитина на практиці тренуватиметься визначати загальні і власні назви на слух. Крім того, такі завдання чудово розвивають увагу і логічне мислення.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
-    знає морфологічні ознаки іменника;  
-    розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини; 
-    знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
-    знаходить іменники в реченні;
-    визначає належність іменника до певного роду, відмінкову  форму та число іменників; 
-    класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
-    доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
-    виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
-    визначає в іменниках вивчені орфограми;
-    помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
-    користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
-    розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення; 
-    виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови або узгодження складових, або відповідні зазначеним в завданні прикметам;
-    слухає і розуміє усне висловлювання, фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у  тексті;
-    відповідає на запитання за змістом прослуханого; 
-    демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії.
Учень/учениця:
-    визначає головне; 
-    класифікує і групує вивчений матеріал; 
-    знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки; 
-    користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова); 
-    виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
-    аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
-    порівнює, узагальнює їх; 
-    виділяє головне з-поміж другорядного;
-    здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
-    систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
-    моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
-    вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
-    використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти  лексичне значення кожного слова;
-    розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
Учень/учениця:
-    знає та використовує точні загальнонаукові та мовноспецифічні слова та фрази; 
-    вміє використовувати словник при поясненні слова або фрази, важливої для розуміння або вираження думки.
                