Ця вправа підсумовує матеріал, який учень пройшов, виконуючи попередні завдання. Форма подачі інформації специфічна: замість того, щоб, скажімо, підбирати до фразеологізмів синонімічні сталі вирази, дитині відразу подається пара фразеологізмів, які претендують на роль синонімів, і вже сам учень вибирає, правильно їх визначили чи ні. Тож ця вправа має формат перевірки вже готової роботи, що діти люблять, адже відчувають себе на місці вчителів. На кожному етапі перед школярем міститься нова пара фразеологізмів, і поряд вказується, у яких вони стосунках — чи вони синонімічні, чи антонімічні. Дитина аналізує лексичне значення кожного з них, після чого робить відповідні висновки про те, чи дійсно наведена пара сталих виразів відповідає вказаному статусу. Ствердний та заперечний варіанти належать персонажам, які в цій вправі не просто прикрашають собою завдання, а є його інтерактивними елементами. За допомогою цієї вправи учень може зробити перший висновок щодо пройденої теми, аби перейти до більш глибокого вивчення фразеологізмів у мові.
Учень/учениця:
- знає та розуміє значення основних термінів розділу;
- пояснює лексичне значення слова;
- розуміє причини вилучення з активного вжитку застарілих слів та появи того чи іншого неологізму;
- пояснює відмінність між термінами та професійними словами;
- розрізняє слова за походженням;
- замінює іншомовне слово українським відповідником;
- розрізняє активну й пасивну лексику;
- розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми;
- розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені;
- редагує речення, у яких допущено лексичні помилки;
- знає, що вивчає фразеологія;
- розуміє та пояснює значення фразеологізмів;
- визначає фразеологізми в реченнях;
- використовує доречно фразеологізми;
- добирає фразеологічні синоніми та антоніми;
- визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
- редагує речення, у яких фразеологізми вжито неправильно.