Учень має досвід підтвердження теорії практикою, оскільки вже підбирав приклади для конкретного правила написання складних слів. Тож дитина розуміє, що теорія має велике значення для того, щоби навчитися правильно писати слова, особливо такі, котрі називаються складними. Ця вправа робить на теорії особливий акцент. Замість того, щоби працювати з конкретними словами, що належать до цього виду, дитині пропонується сформулювати правила, які стосуються теми складних слів. Перед учнем міститься початок формування такого правила — іншого для кожного наступного етапу завдання. Дитина читає першу частину правила, де надається слово, значення якого є в другій половині правила. Її якраз і бракує, і завдання, яке ставиться перед учнем, полягає в тому, щоби з-поміж кількох варіантів закінчення правила знайти потрібне до наданого початку. Правила розміщено поступово, від базової теоретичної основи теми складних слів до більш конкретних норм. Наприклад, спочатку учню пропонується сформулювати визначення складних слів, а вже потім переходити до норм написання конкретних випадків.
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.