Опис завдання
Дитина вже вміє розпізнавати та знаходити складні речення, і наступний крок — це навчитись їх утворювати. Спершу для цього необхідно мати основу, тобто прості речення, які можна об’єднати разом. На кожному етапі дитина матиме нову пару простих речень. Школяр аналізує їх та розуміє, який між ними є смисловий зв’язок. Наприклад, перше речення акцентує увагу на часі, а друге — переводить фокус уваги на людину. У такому випадку їх можна об’єднати з відповідним сполучником. Варіанти того, як ці речення можна об’єднати в одне, містяться внизу. Один із варіантів має стати на місце крапки після першого речення. Зробити вибір досить просто, адже підставляючи кожен із варіантів, школяр швидко знайти той єдиний, що правильно пов’язує прості речення в одну структуру. Користь від цього завдання в тому, що воно водночас і дозволяє дитині зрозуміти, навіщо взагалі прості речення поєднуються в складні, і разом із цим воно дає змогу навчитися виконувати це поєднання правильно, використовуючи відповідні до змісту речень сполучники.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
