Іноді дитина стикається з мовною одиницею, правильне написання якої ускладнюється внаслідок того, що це слово здається пов’язаним із тим чи іншим правилом. Тобто дитина помиляється в правописі не тому, що правил не знає, а тому, що плутається в них і вважає правильним використати те чи інше правило для слова, для якого норма написання інша. Єдиний спосіб позбутися цієї проблеми — надати дитині практику у використанні різноманітних подібних слів, і таку можливість дасть ця вправа. Перед учнем міститься зображення робочої зони з кількома рядками, і в кожному — кілька слів. Над ними — формулювання завдання, де вказується, який рядок треба вибрати, наприклад, той, де всі слова мають писатися через дефіс або той, де всі слова мають писатися разом. Дитина аналізує кожне слово в рядку та порівнює їх між собою. Усі слова в цьому завданні — складні, тобто такі, що мають два кореня або і дві основи. Учень, працюючи з ними, більш точно класифікує ці мовні одиниці та краще розуміє, які правила контролюють написання кожного конкретного слова в рядку.
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.