Опис завдання
Головними структурними частинами складного речення є прості речення, що можуть об’єднуватися різними способами. Наприклад, за допомогою сполучників — службових слів, які можуть виражати різні відносини між частинами речення. Якщо сполучника немає, то для зв’язку між реченнями використовується інтонація. На письмі вона виражається через застосування розділових знаків. За допомогою цього завдання дитина фокусує свою увагу вже не на граматичних основах, а на тому, що їх об’єднує. На екрані міститься речення, і завдання, яке ставиться перед школярем, полягає в тому, щоби вибрати спосіб зв’язку, застосований там. Для цього дитина має знайти, де закінчується одне речення й починається інше. Це не так легко, адже необхідно зрозуміти розділення на смисловому рівні. Орієнтуватися лише за комами не варто, адже вони також використовуються для відокремлення зворотів, під час використання однорідних членів тощо. Знашйовши, де закінчується одне просте речення й починається наступне, дитина аналізує цю частину й шукає там сполучник. Якщо його немає, то речення пов’язуються лише інтонацією.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
