Є безліч різноманітних схем, які описують ті чи інші мовні явища. Є фонетична схема слова, структурна схема словосполучення та схема позначення різних морфем. Є також і схема для складного речення, і завдяки цій вправі дитина навчиться добирати схему відповідно до того, що вона має описувати. Схема речення використовує свої умовні позначення. Кожне просте речення в складному зображується як круглі дужки, між якими є три крапки. Між ними може бути лише кома, що означає інтонаційни спосіб зв’язку, або ж сполучник і той чи інший розділовий знак. Якщо ж сполучник чи пунктуаційний символ перебувають всередині круглих дужок, то це означає, що сполучник використовується лише для зв’язку слів у складі простого речення, а не для зв’язку простих речень у складному. Дитина вивчає речення, яке зображується на екрані. Під ним є кілька варіантів схем. Школяр знаходить прості речення в складному, аналізує спосіб зв’язку між ними, після чого вибирає ту схему, яка відповідає наведеному реченню. Цікаво, що його зміст до уваги не береться, тож абсолютно різні як за думкою, так і за кількістю слів речення можуть відображатися однаковою схемою.
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.