Опис завдання
Текст є мовною формацією ще більш високого рівня, ніж складне речення. Так само, як те складається з окремих слів і словосполучень, текст будується за допомогою речень. І так само, як слова мають бути пов’язані, так і речення в тексті мають певний зв’язок. Проявляється він на смисловому рівні, і якщо цього зв’язку немає, набір речень текстом вважати не можна. Робота з цією мовною одиницею починається з тренування вміння розпізнавати тексти за критерієм зв’язності речень, що входять до його складу. На екрані перед дитиною міститься зображення двох наборів речень. Один із них є текстом, адже можна знайти в нього одну певну тему. Речення в іншому наборі не пов’язані між собою. Дитина виділяє текст і проходить на новий етап. Ця вправа не лише дозволяє учню навчитися краще розпізнавати тексти, а й наочно демонструє різницю між ними та довільними наборами речень. Завдяки цьому дитині буде не лише простіше працювати з цими мовними одиницями, а і творити власні тексти в майбутньому.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
