Ця вправа продовжує тренувати дитину працювати зі спільнокореневими словами, але робить це у такій оригінальній манері, що учень не занудьгує. Цього разу дитина використовуватиме корінь як критерій для утворення ряду слів. Взагалі-то корінь – не просто та морфема, яка знаходиться в центрі слова з графічної точки зору. Вона також є змістовним його центром, адже у ньому міститься основа лексичного значення, до якої вже приєднуються префікси, суфікси та закінчення, доповнюючи та завершуючи її. Відповідно, слова, які мають спільний корінь, можуть досить сильно відрізнятись між собою. Завдяки завданню школяр переконається у цьому.
На екрані перед дитиною є кілька каркасів для слів, кожен з яких має різні морфеми, але не містить головного кореня. Ці каркаси знаходяться на фоні багатоелементного малюнку, який привертає увагу школяра. Під ним міститься кілька варіантів коренів. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб вибрати той варіант, який підходить для всіх без винятку каркасів і в кожному з них стає частиною новоствореного слова.
Таким чином, між коренями, які означають різні явища, дитина вибирає той, котрий як за значенням, так і граматично відповідає кожному з наведених слів. Учень сприймає корінь вже не просто як певний елемент слова, але як головну його частину. Крім того, завдяки виконанню даного завдання школяр вчиться підбирати спільнокореневі слова, які досить сильно відрізняються між собою завдяки іншим морфемами, котрі можуть змінити початкове значення кореня.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.