Школяр вже знає, що серед усіх морфем саме закінчення відіграє найвизначнішу роль у формуванні граматичного значення слова. Однак, досі учень просто вивчав різні форми закінчення для того, щоб більше дізнатись про ті чи інші слова, їх правопис, особливості вживання тощо. Насправді ж закінчення відіграє ще одну важливу роль, про яку дитина дізнається саме зараз. Йде мова про те, що за допомогою цієї морфеми слова можуть поєднуватись у словосполучення (а ті в свою чергу – у більші конструкції). Це відбувається тому, що елементи словосполучення мають узгоджуватись або іншим чином повʼязуватись між собою. Відповідно цей звʼязок відображається саме на закінченні.
На екрані перед учнем міститься зображення словосполучення, одне із слів в якому є неповним – у ньому бракує закінчення. Школяр аналізує інше слово, розуміє його граматичне значення і дописує у неповне слово таке закінчення, аби вони граматично узгоджувались. Наприклад, якщо словосполучення перше слово має «бачу», то іменник, який до нього приєднується має відповідати на питання «кого?» та «що?», тобто прийняти форму родового відмінку, наприклад, «бачу ложку».
При цьому точно визначити граматичні категорії неповного слова допомагають також і малюнки. На ілюстраціях зображено те, про що йде мова у словосполученнях. Коли школяр дописує словосполучення, то проходить на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічні дії. Звісно, спосіб узгодження буде іншим, тож, рухаючись між рівнями, учень звикне до різноманіття форм та способів звʼязку між словами у них.
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.