Якщо синонімія є явищем, при якому слова обʼєднуються в ряди за ознакою близького лексичного значення, то антонімія є своєрідною протилежністю до нього. Антоніми – це пари слів, які є повними протилежностями за лексичним значенням. Важлива відмінність їх від синонімів полягає у тому, що антоніми обʼєднуються лише в пари, а не в ряди, оскільки до одного слова можна підібрати кілька близьких за значенням (з різним рівнем цієї близькості), але лише одне слово може бути протилежністю іншого.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити такі пари. На екрані перед школярем міститься зображення початкового слова, а по іншу сторону від тире – каркас слова-антоніма. Учень аналізує це слово та підбирає до нього протилежність і вписує у каркас. Підбір слова дитина здійснює максимально самостійно, і щоб допомогти учню уникнути помилок, йому надається кілька підказок. Перша полягає у тому, що кількість клітинок у каркасі для антоніма відповідає кількості букв у цьому слові. Крім того, кожен рівень супроводжується парою малюнків. На одній ілюстрації зображено те, що називає перше слово, тоді як на другій – те, що має називати або описувати антонім. Таким чином, завдяки цим підказкам виконання даного завдання стає дуже простим – учню залишається просто проаналізувати один з малюнків та описати його одним словом.
Однак, вправа призначена не стільки для перевірки навички підбору антонімів, скільки для тренування цього вміння, адже, рухаючись між етапами, знайомлячись з новими парами слів, учень на практиці покращує здатність сприймати лексичне значення слова, орієнтуватись по ньому тощо. А малюнки в свою чергу привертають більшу увагу дитини.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця розрізняє відтінки значень серед пов'язаних слів.