Ця вправа, як і попередні, присвячена саме роботі з морфемним складом слова, однак, вона значно складніша, ніж попереднє завдання, бо дає більше свободи для вибору – і саме з цієї причини гра «Поле чудес» є й більш цікавою.
На екрані перед учнем міститься малюнок, над яким знаходиться каркас неповного слова. У ньому пропущено одну морфему. Здебільшого можна здогадатись, яке саме слово має бути вписано, адже відсутність лише однієї морфеми не завжди критична. Тим не менш, малюнок грає роль підказки не дарма. Поряд з ілюстрацією є лотерейний барабан. Кожен сектор на ньому міститься окрему літеру. Деякі з них утворюються морфему, яка доповнює каркас слова, завершуючи його. Це може бути і префікс, і суфікс, і корінь, і закінчення – жодних обмежень. Зрозуміти, з якою саме морфемою доведеться працювати, учень має сам, за положенням порожніх клітинок у каркасі слова. Якщо вони знаходяться на початку, то це або корінь, або префікс, якщо в кінці – суфікс чи закінчення, і лише зрідка – корінь. Секторів на лотерейному барабані значно більше, ніж порожніх клітинок у каркасі, тож доведеться не лише здогадатись, що за слово зашифровано, а й ретельно вибирати всі літери, які мають бути у пропущеній морфемі. Коли учень переносить із барабану всі літери на місце, то проходить на наступний етап вправи, де його чекатиме інше слово, відповідно й інший малюнок-підказка, а на колесі будуть нові літери.
Інтерес до виконання завдання зберігається за рахунок сильного ігрового аспекту. Дитина, рухаючись між етапами завдання, відчуває себе гравцем в лотерею, який неодмінно отримає той чи інший приз.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.