Ця вправа, як і попередня, пропонує попрактикуватись у роботі з наголосом за допомогою цікавої розвиваючої гри, яка лише частково нагадує навчальне завдання, роблячи більший акцент на інтерактивності, логічному мисленні, розвитку аналітичних здібностей. Справа в тому, що наголошення слів – тема суто практична. Нема чіткого теоретичного фундаменту, на якому б базувалось наголошення слів, адже в українській мові нема сталого наголосу, скажімо, на перший чи останній склади. Натомість не лише в різних словах, а й навіть в різних формах одного слова наголос може знаходитись на різних складах.
У ході ж виконання цього завдання дитина буде складати нове слово із складів інших. Наголос – це критерій пошуку потрібних складів. Таким чином вправа перетворюється у гру, подібну до розгадування ребусів або загадок. Є каркас слова, де одна порожня клітинка відводиться для однієї літери. Над ним є кілька слів. Кожне – супроводжується своєю ілюстрацією. Слова підібрані таким чином, аби малюнки були різні і створювали враження наповненого смислового простору. Завдання, яке ставиться перед учнем, сформульовано над ними. Скажімо, слід знайти наголошені склади у словах і з них збудувати нове, зовсім інше слово, вписавши літери у каркас знизу. Таким чином, школяр водночас тренується виконувати відразу кілька дій. Перш за все, звісно, учень має визначати наголошений склад, при чому це сприймається як спосіб виграти в грі. Потім, знайшовши наголошену голосну, дитина має зрозуміти, як саме приголосні разом з нею утворюють потрібний склад.
Коли ж учень будує нове слово, то читає його і знову ж ставить наголос. Після цього починається подібний новий рівень з іншими ілюстраціями і більшим або меншим каркасом.
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.
Учень/учениця дотримується правил переносу слів із префіксами; вміє переносити слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; правильно переносить з рядка в рядок слова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем.