Активний словниковий склад сучасної літературної української мови містить у собі кілька сотень тисяч одиниць. Таке неймовірне багатство слів досить ефективно відображає здатність мови до називання більшості явищ, предметів, та подій оточуючого світу, а також до визначення відносин між цими явищами в мовленні. Однак, варто сказати, що кількість складових елементів, з яких будуються слова, вже не така велика. І це добре, адже, якби кожне слово мови було унікальним з властивими лише для нього морфемами, таку мову було б майже неможливо вивчити. Натомість морфеми в українській мові часто повторюються, однак, у кожному конкретному випадку вони утворюють інше слово, адже головне тут – комбінаторність складових елементів слів.
У ході виконання цього завдання дитина переконається в цьому. На екрані є зображення кількох слів. Всі вони мають одну спільну морфему – як раз вона є пропущеною. Ті частини слова, які залишились, знаходяться одна під іншою, і їх цілком вистачить, щоб здогадатись, про які саме слова йде мова. Наприклад, префікс «роз-» може міститись у багатьох словах, скажімо в «розвіяти», «розійтись», «розподілити». Ці слова зовсім різні лексично, використовуються в різних контекстах – але містять у своєму складі одну й ту саму морфему. Поряд з каркасами слів є персонаж, і відгадуючи потрібну морфему, спільну для цих слів, учень допомагає цьому герою. Таким чином відбувається встановлення більш глибокого інтерактивного звʼязку між школярем та структурою завдання. Здогадавшись, яка морфема є пропущеною, слід просто вписати її у кожне слово, переконуючись в тому, що ця частина слова дійсно використовується однаково в різних словах.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.