Попереднє завдання було, певною мірою, пробним: школяр, виконуючи його, знайомивсь із питаннями, які ставляться до прикметників, зазнавши зміни за відмінком. При цьому питання є універсальними для всіх прикметників, які належать до певного роду і числа, не залежно від значення. Тобто на питання «якого?» у родовому відмінку буде відповідати і прикметник «світлий», і прикметник «земляний» при зміні у відповідні відмінникові форми. Більше того, закінчення питання переходить і на прикметники, тож все попереднє завдання можна назвати підказкою для цього – у ході виконанні якого школяр вже вміє відміняти конкретні прикметники.
На екрані перед учнем міститься кілька словосполучень. В кожному є як іменник, так і прикметник. Поряд з ними – назви відмінків. Словосполучення вжиті правильно, але порушеним є порядок їхнього вживання: поряд, скажімо, з «Р. в.» знаходиться форма орудного відмінку тощо. Отже, завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перемістити словосполучення таким чином, аби вони знаходились біля відповідних їм назв відмінків. При цьому з іншого боку від словосполучень знаходяться активні кнопки. При натисканні на кожну бачимо питання, на які має відповідати саме прикметник у словосполученні. Коли школяр змінює порядок всіх словосполучень правильним чином, то проходить на наступний етап завдання, де буде вже інша частина набору відмінків та інші словосполучення.
При цьому іменники надаються в якості орієнтирів, адже учень вже знає, як відміняються слова, що належать до цієї частини мови, тож активними кнопками з питаннями для прикметників слід використовувати лише в крайньому випадку.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.