Літери української мови використовуються для передачі на письмі певних звуків. Здебільшого одна літера виражає один звук, але це правило порушує ціла низка букв. Крім того, звуки, навіть якщо вони належать до певного виду, теж бувають дуже різні: мʼякі та помʼякшені й тверді приголосні, дзвінкі та глухі тощо. Саме для того, щоб працювати зі звуками, не відволікаючись на значення слова, і було розроблено систему умовних позначень. Наприклад, є символ, що означає твердий дзвінкий приголосний – і всі приголосні звуки, чи то «д», чи то «в», можуть позначатись з його допомогою. А своєрідний «переклад» слів на ці символи дає так звану звукову модель.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься складати звукову модель за словом. На екрані перед учнем міститься певне слово. Біля нього – набір символів, які передають на письмі ту чи іншу характеристику звука, не називаючи його. Поряд з набором цих знаків знаходиться спеціальна кнопка. Коли учень натискає на неї, то бачить розшифрування. Наприклад, що означає наголошена крапка (наголошений голосний) або двокрапка, яка в контексті фонетики означає подовження приголосного звуку. Дитина складає звукову модель слова, користуючись, якщо це потрібно даною підказкою, після чого проходить на наступний етап завдання до іншого слова.
Виконуючи цю вправу, дитина помітить, що звукова модель різних слів, які мають зовсім не схожі лексичні та навіть граматичні значення, може бути досить близькою. Це можливо з причини універсальності цих символів і тому, що вони скоріше вказують не на конкретний звук ,а на його належність до певної категорії звуків.
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.