Сортування – дуже ефективний спосіб перевірки знань та закріплення практичних навичок дитини, корисний фактично для вивчення будь-якої теми, в тому числі і граматичних категорій прикметників. У ході виконання цього завдання школяр сортуватиме саме ці слова.
На екрані перед учнем на кожному етапі міститься набір прикметників, які розташовані у стовпчик. Всі вони різні за лексичним значенням, тож школяр має можливість розширити свій словниковий запас, аналізуючи кожне слово по черзі. З боків від цього стовпчика знаходяться робочі зони. У завданні, формулювання якого знаходиться над робочими зонами та прикметниками, вказано, за яким критерієм слід розсортувати прикметники. Наприклад, у одну зону необхідно перемістити всі слова, які належать до цієї частини мови та мають форму однини, тоді як у іншу зону необхідно перемістити всі прикметники у множині. Школяр послідовно аналізує кожне слово, концентруючи увагу саме на тій категорії, яка є критерієм підбору. Учень звертає увагу, перш за все, на закінчення слів, де міститься більша частина інформації про граматичне значення прикметників. Розсортувавши всі слова по їхнім місцям, дитина проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічні дії, але набір прикметників буде там вже новим.
Ця вправа допомагає стати більш впевненим у опрацюванні слів, що належать до цієї частини мови та утворити міцні асоціативні звʼязки між морфемним складом цих слів та їх граматичним значенням. Це допоможе в майбутньому визначати рід та число прикметника «з ходу», майже не задумуючись, точно знаючи, на що натякає те чи інше закінчення.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.