Дитина, дійшовши до цього завдання, вже досить добре розбирається у прикметниках в цілому та зокрема у їх відмінюванні. Учень вміє працювати з різними відмінками як в окремих словах, так і в контексті. Ця вправа підсумовує отримані знання та надає можливість узагальнити їх. Для цього вибрана форма подачі інформації, з якою учень вже стикався під час вивчення інших тем, повʼязаних з українською мовою, а саме – сортування. Цього разу критерієм сортування є саме відмінок.
На екрані перед учнем міститься зображення стовпчика прикметників. Біля нього – дві робочі зони. Кожна належить своєму персонажу, зображення якого знаходиться поряд. Ці образи роблять вправу більш інтерактивною та додають особистого аспекту. Учень вже не працює з сухими мовними одиницями поза їх контекстом, а виконує завдання в компанії цікавих героїв. Отже, у завданні, формулювання якого знаходиться над словами, вказано, прикметники в якому відмінку слід перенести до правої робочої зони, а в якому – до лівої. Учень по черзі аналізує всі слова та порівнює їх з питанням кожного з двох відмінків. Коли він розподіляє всі прикметники по робочим зонам, то проходить на наступний етап. Там будуть не лише нові слова для опрацювання, а й інші відмінки, котрі використовуються як критерій для сортування.
Таким чином, хоча на одному етапі їх всього лише два, виконання цього завдання дозволить неодноразово охопити їх всіх. Рухаючись між рівнями вправи, школяр остаточно закріплює в памʼяті особливості морфемного складу прикметників при змінні цих слів за відмінками.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.