Працюючи зі словами, які вживаються у прямому або переносному значенні, дитина має розуміти, з яким випадком зіштовхнулась в тому чи іншому разі. Переплутати пряме з переносним значенням – допустити серйозну помилку у розумінні слів української мови. Переносне значення слів використовується для більшої образності, посилення емоційної складової, акценту на чомусь, і такі слова є вже в інших виразах, ніж якби вони продовжували зберігати пряме значення, тобто первинне.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розподіляти випадки використання слова в переносному та прямому значеннях. На екрані перед учнем міститься зображення кількох словосполучень. Всі вони різні, однак у всіх є певне слово, яке є спільним. Поруч знаходиться дві робочі зони. В одну треба перемістити словосполучення у прямому значенні, в іншу – в переносному. Для цього учень по черзі читає та аналізує кожне, використовуючи свої знання про сенс цього спільного слова як первинний, так і контекстний. Наприклад, якщо порівняти вирази «золота дитина» та «золоте намисто», то стає зрозумілим, що перше словосполучення має переносне значення «слухняна, хороша», адже жива і справжня дитина людини не буває із золота, а от друге словосполучення вжите в прямому значенні і означає, власне, матеріал, з якого зроблене намисто. Коли учень відсортує всі словосполучення, які є на етапі, то пройде на новий рівень. Там в переносному і прямому значеннях вживається вже інше слово, спільне для кількох фраз. Таким чином, рухаючись між етапами завдання, школяр знайомиться з багатством метафор та образів української мови.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця розрізняє пряме та переносне значення слів і фраз у контексті.