Розділові знаки вивчаються розділом науки про мову, що називається пунктуацією. Вони малочисельні, мініатюрні та виступають скоріше в якості доповнення до тексту, однак, вони відіграють дуже важливу роль. По-перше, розділові знаки переносять у писемну форму мови ті паузи та інтонаційні прийоми, які використовуються в мові усній. Крім того, знаки пунктуації не дарма називаються також розділовими знаками: вони розділяють речення, звороти та інші структури в рамках одної фрази тощо. Нарешті, саме розділові знаки вказують на емоційне забарвлення речень в українській мові.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з розділовими знаками в кінці речень. Їх є лише три варіанти: крапка, знак питання та знак оклику. В залежності від них змінюється і сприйняття речення з емоційної точки зору. Звичайне повідомлення закінчується крапкою. Якщо мовець хоче на щось звернути увагу або ж просто говорить голосно, то таке речення закінчується знаком оклику. Нарешті, якщо ж речення є питанням, то воно закінчується знаком питання. Важливо розуміти, що для питальних речень в українській мові нема сталої структури та порядку слів, на відміну, скажімо, від мови англійської, де за порядком вже перших кількох слів можна зрозуміти, що речення – питальне. Тому іноді саме наявність цього знаку визначає характер фрази та використання пр. її читанні спеціальної інтонації.
Отже, на екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного етапу завдання. Слід визначити, який розділовий знак завершує речення. При виборі учень керується названими вище прикметами: крапка для повідомлення, знак оклику для того, щоб на чомусь наголосити, знак питання – очевидно, для питальних речень.
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця знає і розуміє користь праці, охайності, наполегливості.