Ця вправа, присвячена вивченню теми закінчень, є не лише важливою з точки зору опанування цієї морфеми, а й корисною для загального розвитку дитини. На екрані перед учнем міститься якийсь цікавий, правдивий та пізнавальний факт про оточуючий світ – новий для кожного наступного етапу завдання. Він має вигляд закінченої фрази, речення, яке складається з кількох слів, котрі, як це і має бути, повʼзяані між собою лексично і граматично. Граматичне значення слів міститься здебільшого у закінченні. Серед слів, як складають речення, є хоча б пара таких, які мусять мати закінчення (адже належать до тих частин мови, які змінюються за граматичними категоріями), але на їхньому місці – просто порожні клітинки.
Дитина читає речення. За його змістом учень дізнається той чи інший цікавий факт. Водночас, вже знаючи про те, як саме слова у реченні повʼязані між собою, школяр розуміє, яких закінчень бракує. Ніяких варіантів відповіді перед учнем нема. Натомість слід самостійно вписати у порожні клітинки закінчення до слів так, аби доповнити і завершити речення, котре без закінчення не має цілісності. Коли дитина вписує закінчення, то проходить на наступний етап, де буде інший цікавий факт про навколишній світ.
Проходячи це завдання, дитина не лише дізнається багато нового, а й розуміє, яку роль закінчення грає у такій конструкції як речення, і як ця маленька морфема, котра здебільшого складається лише з пари літер, впливає на розуміння цілої фрази. Аби більш успішно пройти завдання і не допустити помилок, рекомендується речення читати вголос.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.