Прикметники використовуються для опису різних характеристик предметів навколишнього світу, а також різних явищ та абстрактних понять. При цьому ті чи інші якості виражаються у даних предметах по-різному і, що важливо в контексті цього завдання, в різній мірі. Звісно, це стосується далеко не всіх прикметників, адже, скажімо, не може бути предмет більш або менш деревʼяним. А от людина може бути біль або менше молодою, ніж інша. Відповідно, для того, щоб показати це, існують різні форми таких прикметників, які називаються ступенями порівняння. У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься опрацьовувати тему ступенів порівняння і створювати правильні форми таких слів відповідно до контексту.
На екрані перед учнем міститься зображення морфемного складу такого прикметника. При цьому морфеми знаходяться в хаотичному порядку. Над цим морфемним складом знаходиться формулювання завдання, де вказано початкову форму та конкретно називається те, яка саме ступінь порівняння має бути утворена (вища, найвища тощо). Учень аналізує початкову форму, розуміє, що означає той чи інший ступінь, після чого переміщує морфеми таким чином, щоб утворити повноцінне слово – прикметник. Коли школяр це робить, то проходить на наступний етап завдання. При цьому учень розуміє, що ступені порівняння можуть бути утворені не для кожного прикметника. Слова супроводжуються малюнками, які сюжетно повʼязані з цими словами. Таким чином, дитина вивчає саме, що утворює ступінь порівняння, а саме – відповідні префікси та суфікси.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця використовує ступені порівняння прикметників, уміє ввести потрібний ступінь порівняння прикметника у речення.