Помилки, які трапляються при складенні плану до тексту, бувають різноманітні. Наявність у плані зайвого пункту трапляється рідко, адже нечасто учень додумує щось, чого в тексті не було. А от з помилкою, яка буде висвітлена в цьому завданні, школяр стикається частіше. Йде мова про складання неповного плану до тексту, тобто такого, якому бракує важливого пункту. Коли учень замислюється, який план має бути зроблено до тексту, очевидна відповідь така: план має бути такий, в якому всі важливі частини тексту виділені в окремий пункт. Для простоти в цьому завданні кожна така важлива частина в тексті виділена в окремий абзац, хоча в житті трапляється, що один дійсно великий абзац варто розбити на два пункти, а три малих – обʼєднати в один.
Отже, школяр на кожному етапу бачить перед собою новий текст, розбитий на абзаци-частини. Поряд – план до тексту. Учень послідовно вивчає спершу текст, потім – план, а після цього порівнює їх, співвідносячи кожен пункт з кожним абзацом. Мета – знайти абзац, якого в плані нема. Коли школяр знаходить та виділяє його в тексті, то проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічний набір дій з іншим текстом.
Таким чином, учень вчиться не допускати цієї помилка в майбутньому, звертаючи увагу на кожен важливий епізод в тексті. В плані він, можливо, й згадується лаконічно, навіть одним словом, але це важливо, адже план є орієнтиром для опрацювання тексту, оскільки містить послідовність важливих елементів розповіді. Ця вправа узагальнює всі знання, які присвячені саме розробці плану до тексту та робить більш впевненими навички по його створенню.
Учень/учениця розуміє значення мови в житті людей; знає основні ознаки культури мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується.
Учень/учениця вміє працювати з планом прочитаного тексту; пояснює зв’язок між абзацами та планом тексту.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.