Опис завдання
Ця вправа більше схожа на гру в загадки. Такий формат подання інформації було використано для того, щоб урізноманітнити роботу над темою наголосу. Вона має ряд особливостей. Головним у наголошенні слів є принцип милозвучності. З одного боку це добре, адже дитина не змушена вчити великий набір правил, щоб опанувати цю тему. З іншого боку, не вийде створити комплекс завдань, де кожне присвячене тому чи іншому теоретичному принципу наголошення, просто тому що цих положень нема (або принаймні нема визначальних). Тож учню залишається лише на практиці відточувати вміння наголошувати слово правильно. Це вимагає як досвіду, так і суто інстинктивного розуміння тяжіння української мови до милозвучності. Відповідно необхідна практика, і тому завдання, присвячені темі наголосу, мають бути різноманітними.
На екрані перед учнем цього разу знаходиться загадка – нова для кожного наступного етапу вправи. Відгадка має бути в каркасі слова, де поки що є лише наголошений склад (або ненаголошені склади – все залежить від рівня). Учень, перш за все, має відгадати відповідь на питання рівня. У цьому йому допоможе як наявний склад, так і малюнки, які супроводжують загадку, і в яких досить прямо зображується відгадка. Вписавши ті літери, яких бракує, дитина відповідає на питання до вправи і водночас запамʼятовує, як саме наголошується це слово-відповідь.
Таким чином, робота з наголосом відбувається як би на тлі відгадування загадки. Це корисно для учня, адже під час вільного мовлення не можна задумуватись про наголос – необхідно навчитись виділяти саме той склад, який треба, інстинктивно, і це завдання допоможе натренувати таку здатність.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.
Учень/учениця користується правилом перевірки написання слів із сумнівними приголосними, що піддаються асиміляції; застосовує правила перевірки написання слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені, що перевіряються наголосом; пише слова із дзвінкими приголосними в кінці слова і в кінці складу перед глухими відповідно до літературної вимови.
Учень/учениця дотримується правил переносу слів із префіксами; вміє переносити слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; правильно переносить з рядка в рядок слова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем.
