Різні вправи, присвячені вивченню суфіксів, готували дитину, по суті, саме до цього завдання, яке підсумовує всю цю тему. Йде мова про самостійне вписування підходящих суфіксів у слова.
На екрані перед учнем на кожному етапі вправи міститься зображення словосполучення, яке супроводжується ілюстрацією. Малюнок багатокомпонентний, тож не дарма його описує саме словосполучення, а не слово – можна легко придумати навіть маленьку історію про героїв цього малюнка. Одне із слів словосполучення є неповним. Там бракує суфікса. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб вписати суфікс. При цьому в учня не буде жодних варіантів відповіді, підказок. Виконання завдання максимально самостійне. Щоб вписати правильний суфікс, преш за все, слід скористатись власним мовленнєвим досвідом, адже у цих словосполученнях містяться слова, котрі кожен вживає регулярно. Крім того, аби не помилитись з вибором літер у суфіксах, школяр має згадати правила їхнього чергування і скористатись знанням суфіксів, з якими вже колись працювала. Учень читає словосполучення, вписує суфікс – і проходить на наступний етап до завдання до іншого словосполучення. Суфікси, звісно, відразу не повторюються, однак, можуть бути вжиті однакові – це зроблено для того, щоб продемонструвати: одні й ті самі морфеми можуть використовуватись в різних словах, котрі далекі за значенням. Також ця вправа паралельно тренує вміння дитини працювати з клавіатурою.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.