Закінчення слова, особливо прикметника, є тим, що містить центр його граматичного значення, тобто відомості про рід, число та відмінок. У ході виконання цього завдання учень тренуватиметься визначати закінчення прикметника згідно з його граматичними категоріями. У цьому має допомогти іменник. Справа в тому, що прикметник, попори наявність власного лексичного значення, граматично часто (хай і не завжди) повʼязується з іменником, який він і описує. Тобто відбувається узгодження, в процесі якого прикметник отримує рід, число та відмінок іменника, які виражаються у ньому не так, як у слові, котре називає предмет. Наприклад, закінчення прикметників є значно простішими для сприйняття, ніж закінчення іменників, адже їх менше та вони досить чітко «прикріплені» до відповідних родів. У ході виконання цього завдання дитина на практиці в цьому переконається.
Отже, на екрані перед учнем міститься словосполучення: іменник з прикметником – нові для кожного наступного етапу вправи. Іменник наведено повністю, тоді як в прикметнику бракує закінчення, тобто останньої морфеми, яка містить головне ядро граматичного значення. Школяр аналізує іменник, розуміючи, який він має рід, число та відмінок, після чого підбирає закінчення до прикметника, яке б надало йому таких самих категорій. Наприклад, якщо основа слова «червон-», то в залежності від роду іменника закінчення може бути «-ий», «-а» та «-е», якщо йде мова про однину та «-і», якщо йде мова про множину. Коли учень вписує закінчення, то проходить на наступний етап до аналогічного випадку. При цьому кожне словосполучення супроводжується новим малюнком.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця розрізняє відтінки значень серед пов'язаних слів.