Текстів існує надзвичайне різноманіття. Фактично, кожен новий діалог – інший текст, кожна нова оповідка – теж новий текст. Однак, не дивлячись на безмежне різноманіття конкретних текстів, всі вони будуються за певними законами, які продиктовані не сухими нормами мовної науки, а самою логікою побудови повідомлення. Текст мусить мати початок, де позначається тема, далі вона розкривається. Відбувається розвиток думки, після якої йде кульмінація. І нарешті текст завершується кінцівкою, котра є своєрідним підведенням підсумків. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати правильну кінцівку до тексту.
На екрані перед учнем міститься зображення нового для кожного етапу вправи тексту. Він є досить обʼємним, аби містити всі наведені вище етапи. Завдання полягає завжди в одному – з-поміж кількох варіантів, наведених під вправою, визначити, яке з речень підходить в якості кінцівки до тексту. Критерій вибору – смисловий. Це речення має відображати тему, містити в собі посилання на головну думку (або навіть формулювати її) та узагальнювати отриману раніше інформацію. Останнє речення для короткого тексту є підсумком, і завдяки цьому завдання учень навчиться знаходити цей результат. Коли школяр робить правильний вибір, то проходить на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічні дії.
Кожен текст є цікавим та пізнавальним. Увагу привертає різноманітна тематика текстів та цікаві відомості, які учень отримає про оточуючий світ, культуру, живу природу. Кожна розповідь супроводжується малюнками. Ця вправа важлива для того, щоб школяр навчився підсумовувати й власні слова.
Учень/учениця розуміє значення мови в житті людей; знає основні ознаки культури мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.