Речення є синтаксичною структурою, яка містить завершену думку, а також, як мінімум, головні члени: підмет та присудок. Якщо ж речення не має чогось з цього, його не можна вважати закінченим. У ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься впізнавати такі випадки. Це досить корисно, адже не лише дозволяє учню краще впізнавати підмет й присудок, а й навчитись більш грамотно спілкуватись, адже наявність основи є важливою для повсякденному мовленні.
На екрані є зображення кількох наборів слів, які починається з великої літери та закінчуються крапками. Тобто за зовнішніми прикметами вони нагадують речення, однак, серед них не всі є дійсно ними. Учень бачить також завдання, формулювання якого знаходиться над ними. Там вказана мета пошуків. Мета завжди одна й та сама: знайти ряд слів, який не можна назвати реченням. Учень аналізує кожен. Якщо той не представляє собою завершену думку, то реченням його назвати не можна. Тоді цей рядок виділяється, а школяр проходить на новий етап.
Відсутність хоча б одного з головних членів речення також робить його незакінченим – це учень теж має розуміти. А от якщо в реченні є лише підмет та присудок, які лексично та граматично підходять один одному, то це вже цілком повноцінне, просто не поширене речення. Коли дитина робить свій вибір, то проходить до нових варіантів, тож завдяки цьому завданню учень має нагоду ознайомитись з тим, як будуються лаконічні речення та побачити, чим вони відрізняються від просто словосполучень. Кожен етап супроводжується і своїми малюнками, які тематично повʼязані з фразами і мають прикрасити собою вправу.
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.