Досі дитина вивчала перенос слів саме з окремими мовними одиницями. Однак, насправді ж ця тема актуальна на практиці тільки тоді, коли використовується для написання тексту. Знання правил переносу та вміння їх використати важливі тоді, коли школяр пише речення – і мусить перенести слово, якому затісно залишатись у рядку з іншими. Відповідно саме це завдання, у ході виконання якого дитина й працюватиме з текстом, дійсно підсумовує всі знання, присвячені цій темі.
На екрані перед учнем міститься зображення двох робочих зон, і в обох – однакові речення, які в один рядок не вміщаються. Їх доводиться переносити. Слово, яке переносять в обох випадках – одне й те саме, однак саме спосіб переносу відрізняє ці випадки. Учень читає речення і вибирає той текст, де перенесення слова було зроблено правильно. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап завдання. Там на учня чекатиме інша пара тотожних речень та нові слова, які переносяться між рядками. Складність виконання завдання саме в конкретних випадках. Очевидних рішень буде мало, адже школяр вже досить твердо вивчив, скажімо, що залишати або переносити одну літеру не можна. Натомість випадки будуть складнішими, як то по морфемний перенос тощо. Наприклад, два варіанти переносу слова «пере-бігати» або «перебі-гати». Наче й другий випадок представляє собою поскладовий перенос, і може бути правильним, однак ні – тут явно порушується цілісність морфемного складу, чого варто уникати. Тож вибрати слід перший варіант, коли на одному рядку залишається лише префікс, а всі інші частини слова переходять на новий рядок.
Учень/учениця дотримується правил переносу слів із префіксами; вміє переносити слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; правильно переносить з рядка в рядок слова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем.