У ході виконання цього завдання дитина знову працюватиме переважно саме з лексичним значенням прикметників, тобто слів, які використовуються для опису явищ та предметів, котрі називаються за допомогою іменників. При цьому прикметники надаватимуться без словесного контексту. Замість цього на кожному етапі перед учнем на екрані міститься зображення малюнка. Зображена на ньому ситуація тематично обʼєднує всі слова, роблячи спільні особливості їхнього значення біль виразними. Наприклад, всі слова на екрані в робочій зоні – прикметники чоловічого роду однини в називному відмінку, тобто вони тотожні граматично. При цьому три з чотирьох описують смак, тоді як останнє слово – температуру. Школяр бачить малюнок, на якому зображено, як персонаж ласує морозивом.
Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб визначити зайве слово. З усіх прикметників, які описують морозиво, саме те, котре означає його температуру (слово «холодний» у даному випадку) є зайвим, адже воно, хоч і теж повʼязане з малюнком, все ж описує зовсім не те саме, що всі інші. Таким чином, орієнтуючись за спільністю прикметників, учень виділяє те слово, котре цієї спільності з іншими не має або має найслабше її вираження. Коли школяр робить свій вибір, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічній дії з іншим набором прикметників та іншим малюнком, що їх обʼєднує.
Отже, бачимо, що завдяки цьому завданню учень тренується працювати з прикметниками, не маючи іменника як головного орієнтира, що корисно для кращого розуміння обох цих частин мови.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця розрізняє відтінки значень серед пов'язаних слів.