Категорія роду в прикметниках дуже проста для сприйняття. Граматика української мови традиційно виділяє три основні (якщо не брати у розрахунок певні особливі випадки) роди: чоловічий, жіночий та середній. Прикметники чоловічого роду закінчуються на «-ий», жіночого – на «-а», тоді як середнього – на «-е». При цьому граматично, якщо іменник, котрий описується цим прикметником, вжито у множині, рід в прикметника ніяк не виділяється. Прикметник будь-якого роду у множині закінчується на «-і». У ході виконання цього завдання дитина закріпить свої знання категорії роду на практиці. При цьому формат подання інформації у цій вправі є одним із найбільш зручним для сприйняття дитиною, адже тут учень шукатиме помилку в чужій роботі.
На екрані перед школярем міститься зображення фрази. У ній завжди є прикметник, котрий граматично було вжито з помилкою. Важливо розуміти, що граматичне значення слів дає можливість правильно розуміти закладене в них лексичне значення та впливає на утворення звʼязків між словами в тексті. Учень аналізує фразу та знаходить прикметник, який було вжито з помилкою. Вона може бути різною, наприклад, слово може мати неправильний рід або число.
Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб виправити цю помилку. Для цього школяр має вибрати альтернативну форму цього ж самого слова з-поміж кількох варіантів, які знаходяться під фразою. Учень по черзі підставляє кожен варіант і аналізує, який з них правильно узгоджується з іменником, котрий є у фразі та описує його. Коли школяр робить свій вибір, то проходить на наступний етап до іншої фрази з новими прикметниковими формами. Тож учень, рухаючись між рівнями, бачить, коли саме яку з форм слід використовувати та як важливо не помилитись у виборі між ними.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.
Учень/учениця знає і розуміє користь праці, охайності, наполегливості.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.