Текст складається з кількох речень. Не обовʼязково їх дійсно багато, іноді тексти можуть містити й пару коротких речень і все одно мати цей статус мовної одиниці. Однак, обовʼязково, щоб речення в тексті були повʼязані між собою. Перше за все, вони мають утворювати текст, що має певну тему, тобто те, про що в ньому говориться. Однак, також текст мусить мати й основну думку. Вона представляє собою те, що саме хотів виразити мовець, створивши цей текст. Наприклад, якщо текст про зиму (це тема), то мовець міг як розказати про свою любов до цієї пори року, так і описати, як важко лісовим тваринкам, які не впали в сплячку, добувати взимку собі харч – ідеї різні, хоча тема одна. Визначити основну думку складніше, ніж тему, і для цього потрібно зрозуміти мету висловлювання теми.
На екрані перед учнем міститься зображення тексту – нового для кожного наступного етапу. Школяр уважно читає його та відповідає на питання, що надається зверху, над заголовком тексту. Для цього необхідно дійсно уважно прочитати всі речення та проаналізувати те, що вони означають. Коли учень вибере один з варіантів, що надаються внизу, то пройде на новий етап завдання до іншого тексту. Кожен супроводжується набором малюнків.
Важливо, що завдяки цій вправі учень навчиться не плутати тему та основну думку тексту. Тема – це те, що говориться в реченнях, тоді як основна думка є тим, про що там йдеться, які ідеї ця тема доносить до читача. Можна сказати, що головна думка знаходиться на більш глибокому рівні сприйняття, тому вона опрацьовується після того, як учень вже знається на визначенні тем текстів.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.