Текст є комбінацією фраз, речень, думок, яка має загальну тему та ідею. Обмежень ніяких нема, тож текстів може бути безкінечна кількість і всі вони можуть бути різні, адже кожна стаття, розповідь, діалог – це окремий новий текст. Відповідно, видів їх може бути дуже багато, і визначаються вони за призначенням. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься визначати призначення тексту, який вона бачить на екрані.
На екрані перед учнем на кожному етапі буде новий такий текст. Він може бути більшим або меншим, однак, головне – це мета його використання, яка відображається на його змісті та використанні деяких особливих слів. Під текстом міститься кілька варіантів того, для чого цей текст призначено. Школяр аналізує кожне речення, визначає тему тексту. Після цього дитина вибирає один з варіантів – і проходить на новий етап. Родзинкою цієї вправи є не візуальний ряд (хоча кожен текст супроводжується якісними малюнками) й не ігрова механіка, а саме різноманіття видів тексту. Якщо раніше необхідно було використовувати додаткові елементи для зацікавлення учня, то тепер сама тема є досить обʼємною, аби представляти інтерес для дитини.
Вітання, лист, запрошення, анекдот, розповідь – це лише маленька частинка різноманіття текстів. І учень на кожному етапі буде опрацьовувати новий вид, тож познайомиться з цим різноманіттям у найкращому вигляді. Крім того, це завдання є ще й функціонально корисним, адже завдяки його виконанню школяр дізнається, як саме формулювати запрошення, писати лист, які потрібні атрибути, які є особливі ознаки в цих текстах тощо.
Учень/учениця розуміє значення мови в житті людей; знає основні ознаки культури мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується.
Учень/учениця виділяє звертання розділовими знаками; використовує форми кличного відмінка.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця виділяє комами звертання, слова ввічливості.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.