Особливість категорії роду, які наявні в граматиці української мови, у тому, що вона властива фактично всім назвам слів – як тим, які називають істот, котрі дійсно мають рід, так і тим, котрі називаються неістот. Таким чином, прикметники, які узгоджуються з іменниками, теж мають категорію роду. Вона виражається у закінченнях, при цьому правило визначення дуже просте. Рід граматично визначається лише у однині і, якщо іменник має форму називного відмінка, то у випадку, якщо це слово чоловічого роду, то прикметник закінчується на «ий» (або «-ій»). Якщо це слово жіночого роду, то прикметник ,який його описує, закінчується на «-а». у випадку ж, якщо слово, котре називає явище, має середній рід, то і прикметник, котрий його описує, закінчується на «е» (або «-є»). Альтернативні варіанти закінчення використовуються тоді, коли це змотивовано фонетично задля збереження милозвучності слова.
У ході виконання цього завдання учень тренуватиметься у визначенні роду прикметників. На екрані є зображення певного обʼєкта. Він є підписаним словосполученням. Одне слово – іменник, який цей предмет називає. Друге слово описує цей предмет за допомогою прикметника. Учень, перше за все, аналізує лексичне значення словосполучення та дивиться, чи сам обʼєкт опрацювання не має сталого роду (наприклад, логічно, що слово «брат» чоловічого роду), після чого аналізує граматичне значення слів та морфемний склад прикметників. Проаналізувавши закінчення прикметників за описаним вище критеріям, учень переміщує підписаний предмет в одну з трьох робочих зон, які повʼязані з відповідними родами. Після цього школяр проходить на наступний етап до аналогічного завдання.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.
Учень/учениця використовує словники, як друковані, так і цифрові, щоб визначити або уточнити значення ключових слів і фраз.