Ця вправа узагальнює та підсумовує ті знання, які дитина отримала, вивчаючи тему текстів, і разом з тим вона містить деякі нові відомості про текст. Справа в тому, що при всій безмежності потенціалу нових текстів, вони групуються за видами, яких є досить багато. Есе, розповідь, опис – це лише деякі з них. Кожне відрізняється від інших за особливостями будови, а головне – метою висловлювання. В залежності від неї тест набуває певних рис, за наявністю яких можна визначити його тип.
На екрані перед учнем міститься зображення тексту – нового для кожного етапу завдання. Він не надто великий, однак, все ж містить хоча б три-чотири поширених речення, тож викладає інформацію у достатньому обсязі, щоб проаналізувати його тип. Під текстом міститься кілька варіантів. Один з них відповідає типу тексту. Учень знаходить його, цей варіант, та виділяє, після чого – проходить на новий етап вправи, де треба виконати аналогічні дії.
Назви варіантів служать в якості підказки. Чи цей текст зосереджується на описі явища або події? Чи багато в ньому прикметників та прислівників, які означають ознаку предмету та відповідно ознаку дії? Якщо так – цей текст належить до описів. Якщо ж у ньому багато роздумів, наводяться приклади та акцент уваги зміщується саме на внутрішній світ автора – то це текст-роздум, або есе. У випадку, коли наголос робиться саме на тому, щоб розповісти про ті чи інші події або розказати про явища чи почуття, перед учнем – типовий текст-розповідь. І рухаючись між етапами, школяр не просто знайомиться з цими видами, а й бачить, наскільки різними та цікавими можуть бути представники кожного, наскільки різноманітні описи, як багато тем для роздумів, як загалом багата мова, що дає можливість це втілити.
Учень/учениця розуміє значення мови в житті людей; знає основні ознаки культури мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.