Загалом, для української мови властива наявність лише трьох основних родів: чоловічого, жіночого та середнього. При тому, що граматична категорія роду властива не лише словам, які називаються істот, а й всім іменникам в принципі. Однак, серед них існують і такі, що мають так званий спільний рід. Слова спільного роду використовуються саме для назви істот, однак при цьому ці істоти можуть належати до різних родів. Тобто один іменник може називати як чоловіків, так і жінок тощо. При цьому рід у конкретному випадку визначається за контекстом. Такі слова мають традиційну форму спільного роду, є здебільшого запозиченими, але такими, що мають морфемний склад, властивий саме українській мові, і у ході виконання даного завдання дитина познайомиться саме з такими словами.
На екрані перед учнем міститься ряд слів, які відрізняються одне від одного як лексично, так і граматично. При цьому одне з них – спільного роду. Завдання завжди одне й те саме на різних етапах і полягає у пошуку та виділенні цього одного слова. Коли учень це робить, то дане слово зʼявляється у робочій зоні в центрі екрану, а школяр проходить на наступний етап вправи.
Взагалі-то виділити слово спільного роду не так вже й просто. Необхідно проаналізувати, чи можна приєднати до певного слова імʼя особи (яке носить конкретну ознаку роду) без зміни граматичної форми. Наприклад, до слова «брат» можна приєднати лише чоловіче імʼя – це слово навіть просто за очевидним лексичним значенням підходить виключно для осіб чоловічого роду. А от слово «забіяка» може використовуватись для назви як чоловіка, так і жінки, відповідно імена обох підійдуть для словосполучення з цим словом.
Учень/учениця ставить питання до іменників, що належать до різних родів; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників.