Дане завдання має на меті закріпити знання категорії роду іменників та дати можливість на практиці закріпити їх. При цьому формат подачі інформації та механіка виконання вправи суттєво відрізняється від попередніх завдань, котрі теж були присвячені вивченню цієї теми. Адже різноманіття – головна запорука того, що учню буде цікаво опрацьовувати ту чи іншу тему, бо без щирого інтересу ефективного навчання не вийде.
На екрані перед школярем є зображення кількох слів. Кожне слово супроводжується малюнком, на якому зображено те, що цим словом називається. Над ними міститься формулювання завдання. Там вказано, якого роду слова слід виділити. Учень читає завдання, аналізує кожне слово по черзі та виділяє ті, які належать до названого вище роду. Після цього переходить на наступний етап вправи до нового словесного ряду, який теж супроводжуватиметься ілюстраціями.
Тут варто зазначити наступне: школяр вже має знати, як саме визначити рід у іменника – задаючи йому правильне питання («чий?», «чия?» або «чиє?»), а також за закінченнями, характерними для іменників в тому чи іншому роді. Таким чином, ця вправа має суто практичну роль, і її мета – дати дитині практику. Крім того, на етапах буде представлено по кілька слів, і всі вони – з активного мовленнєвого запасу, тож учень має нагоду просто запамʼятати рід більшості з них, аби в майбутньому не витрачати час на знаходження роду і відразу згадувати, до якого з них належить та чи інша назва. А різноманіття малюнків привертає увагу до завдання і посилює цікавість до його виконання.
Учень/учениця ставить питання до іменників, що належать до різних родів; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників.