Порівняння грають досить велику роль у повсякденному спілкуванні. Вони дають можливість виразити образне мислення, демонструють особливості асоціативного ряду мовця, використовуються для того, щоб зробити мовлення більш цікавим. При цьому порівняння відносяться до так званих ізольованих конструкцій, які відокремлюються від всього іншого речення за допомогою двох ком, які ставляться з обох сторін порівняння. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься шукати цю конструкцію в реченні, керуючись як змістом, так і відокремленістю.
На екрані перед учнем міститься зображення речення – нового для кожного наступного етапу вправи. У ньому неодмінно є порівняння, яке повинен знайти школяр. У формулюванні завдання, що знаходиться над реченням, вказано, що саме має знайти учень – те, з чим порівнюють обʼєкт мовлення. Школяр уважно читає речення, знаходить у ньому конструкцію порівняння, відокремлену від іншого тексту комами, після чого виділяє саме те слово, яке в ньому знаходиться, і з яким відбувається порівняння.
Здебільшого у конструкції порівняння є службове слово, а також, власне, те, з чим порівнюють обʼєкт обговорення, та, інколи додаткова характеристика слова, яким порівнюють. Тож вибір буде досить простим. Якщо, скажімо, фраза виглядає як «дівчина струнка, як берізка», то виділити слід слово «берізка», адже з тонкістю цього дерева і порівнюють людину. Важливо не переплутати те, кого порівнюють, з тим, що використовується для порівняння.
Учень/учениця розуміє значення мови в житті людей; знає основні ознаки культури мовлення; володіє словами ввічливості, різними формами звертання до тих, з ким спілкується.
Учень/учениця розуміє відмінності між мовою і мовленням.