Щоб описати та класифікувати речення, використовуються схеми. Це умовні структури, які враховують не слова, що містяться в складі речення (адже варіативність схем у такому випадку була б надто великою), а лише взаємозв’язок структурних елементів.
Учень/учениця:
- знає члени речення, способи вираження їх;
- ставить розділові знаки в простому двоскладному реченні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- розрізняє речення двоскладні та односкладні;
- визначає види присудків, обставин у реченнях, прикладку як різновид означення, способи вираження підмета, присудка, означень, додатків та обставин;
- інтонує правильно речення різних видів, за допомогою логічного наголосу передає різні змістові та емоційні відтінки значення;
- записує прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
- знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- аналізує будову простого двоскладного речення.
Учень/учениця:
- усвідомлює та визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.