Cлухання та розуміння усного мовлення. Читання. Письмо. Говоріння.
8.УМ.2.1. Сприймання на слух матеріалу, розуміння змісту текстів та виконання навчальних завдань з ними
Учень/учениця:
- розуміє відмінність між різновидами аудіювання;
- розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови або узгодження складових, або відповідні зазначеним в завданні прикметам;
- слухає і розуміє усне висловлювання, фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті;
- знає особливості будови опису пам’ятки історії й культури;
- розпізнає вжиті в прослуханому тексті типи мовлення: розповідь, роздум, опис;
- розпізнає в тексті розповідного характеру опис пам’ятки історії та культури, аналізує його будову.
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії.
8.УМ.2.2. Загальне уявлення про ситуацію спілкування та її складові
Учень/учениця:
- знає визначення тексту;
- розрізняє стилі, жанри й типи мовлення;
- знає засоби міжфразового зв’язку в тексті;
- розрізняє тексти за стильовою належністю;
- визначає тип мовлення й жанр тексту;
- знаходить і характеризує засоби міжфразового зв’язку в тексті;
- складає план висловлення (тексту) і складає текст за складеним планом;
- розуміє висловлення на дискусійну тему, покликаючись на логічні аргументи, приклади з різних інформаційних джерел.
Текст. Речення. Слово. Звуки і букви. Склад. Наголос. Правопис.
8.УМ.1.1.А. Лексикологія. Фразеологія. Морфологія й орфографія. Основні правила правопису
Учень/учениця:
- знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
- знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
- знає самостійні та службові частини мови;
- знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
- знає правила правопису слів;
- доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
- визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
- здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови;
- обґрунтовує правопис слів правилами;
- користується лінгвістичними словниками різних видів;
- редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
8.УМ.1.1.Б. Синтаксис. Пунктуація. Словосполучення й речення
Учень/учениця:
- знає та розуміє предмет вивчення синтаксису й пунктуації;
- розуміє різницю між словосполученням і реченням; реченням простим і складним;
- розрізняє головне й залежне слова у словосполученні;
- аналізує будову словосполучень, види за способами вираження головного слова;
- складає словосполучення й речення різних видів, визначає серед них синонімічні;
- розпізнає речення прості та складні;
- редагує словосполучення, речення й тексти, помічаючи й виправляючи граматичні помилки.
8.УМ.1.1.В. Просте речення. Двоскладне речення. Підмет і присудок. Означення, додаток й обставини як другорядні члени речення
Учень/учениця:
- знає члени речення, способи вираження їх;
- ставить розділові знаки в простому двоскладному реченні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- розрізняє речення двоскладні та односкладні;
- визначає види присудків, обставин у реченнях, прикладку як різновид означення, способи вираження підмета, присудка, означень, додатків та обставин;
- інтонує правильно речення різних видів, за допомогою логічного наголосу передає різні змістові та емоційні відтінки значення;
- записує прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
- знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- аналізує будову простого двоскладного речення.
8.УМ.1.1.Г. Односкладне речення. Односкладні прості речення. Повні й неповні речення
Учень/учениця:
- знає види односкладних речень, пояснює будову односкладних речень кожного з типів;
- ставить розділові знаки в неповних реченнях;
- розрізняє речення односкладні й неповні;
- визначає види односкладних речень;
- конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення;
- ставить правильно тире в неповних реченнях;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- правильно будує тексти різних типів і стилів, використовуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень;
- вживає в мовленні речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми;
- використовує в текстах-описах називні речення для позначення часу й місця;
- правильно інтонує неповні речення.
8.УМ.1.1.Ґ. Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами
Учень/учениця:
- визначає речення, ускладнені однорідними членами;
- ставить розділові знаки в таких реченнях, пояснює їх правилами;
- знаходить в тексті речення, ускладнене однорідними членами (непоширеними й поширеними);
- розрізняє однорідні й неоднорідні означення;
- визначає смислові відношення між однорідними членами речення;
- правильно інтонує речення з однорідними членами;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнювальними словами при однорідних членах.
8.УМ.1.1.Д. Речення зі звертаннями, вставними словами
Учень/учениця:
- розрізняє речення, ускладнені звертаннями, вставними словами (словосполученнями);
- ставить розділові знаки в таких реченнях;
- знаходить звертання, вставні слова (словосполучення) в реченні;
- визначає в тексті риторичні звертання й пояснює стилістичну роль їх;
- знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
- конструює правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями).
8.УМ.1.1.Е. Речення з відокремленими членами
Учень/учениця:
- знає приклади речень, ускладнених відокремленими (також уточнювальними) членами речення;
- ставить розділові знаки в таких реченнях, пояснює їх правилами;
- знаходить відокремлені й уточнювальні члени в реченні;
- знаходить і виправляє допущені пунктуаційні й граматичні помилки;
- правильно інтонує речення з відокремленими й уточнювальними членами речення.
Формування діяльнісної компетентності, навчальних умінь і навичок. Опанування стратегіями, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів, спрямовані на виконання навчальних завдань і розв’язання життєвих проблем. Розвиток різних видів мислення, оволодіння інтелектуальними вміннями, розумовими операціями й способами дій.
8.УМ.4.1. Формування навчально-інтелектуальних вмінь
Учень/учениця:
- усвідомлює та визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
8.УМ.4.2. Формування загальнопізнавальних вмінь
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
8.УМ.4.3. Формування творчих, естетико-етичних вмінь
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- прогнозує подальший розвиток певних явищ;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає та формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює будову предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення;
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усуває помічені невідповідності цим нормам;
- виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
- усвідомлює обов’язок кожної людини творити добро словом і ділом, готовий і здатний його виконувати.
Засвоєння культурних і духовних цінностей свого та інших народів, а також норм, що регулюють стосунки між людьми різних вікових категорій, статей, націй і сприяють естетичному та морально-етичному вихованню особистості.
8.УМ.3.1. Формування соціокультурної компетентності учнів
Учень/учениця:
- сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості та добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети;
- використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;
- усвідомлює необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, удома, у суспільно корисній діяльності.
