Опис завдання
Ця вправа допоможе тобі швидко розібратися з темою «Елементи-органогени» та зробити перші впевнені кроки у вступі до органічної хімії. Органічна хімія вивчає будову, властивості, добування та застосування органічних сполук — речовин, у складі яких обов’язково є Карбон. Саме тому вміння впізнавати органогени є базовим для підготовки до ЗНО з хімії.
У завданні потрібно визначити, який хімічний елемент належить до органогенів. Ти бачиш варіанти відповіді: Магній, Нітроген, Селен, Берилій. Органогенні елементи — це основні елементи, що входять до складу органічних сполук. До них належать: Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Сульфур та Фосфор. Тож така вправа тренує не лише пам’ять, а й уважність: ти вчишся відрізняти ключові елементи органічних речовин від інших елементів таблиці Менделєєва.
Також на уроці важливо розуміти, що органічні речовини бувають природні та синтетичні. Природні органічні речовини отримують із природних матеріалів (наприклад, корисні копалини або речовини рослинного й тваринного походження). Синтетичні органічні речовини створюють у лабораторії або на виробництві — і вони широко використовуються в побуті та промисловості.
- Для учня: закріпиш, які елементи є органогенами, і швидше запам’ятаєш їх перелік.
- Для батьків: зручно перевірити, чи дитина розуміє основу теми без довгих пояснень.
- Для вчителя: готовий короткий тренажер для повторення перед контролем або підготовкою до ЗНО.
Виконуй вправу кілька разів, щоб відповідь стала автоматичною. Це маленький крок, який сильно допомагає в більших темах: органічні сполуки, класи речовин і типи реакцій.
Пов'язані стандарти
Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати органічні сполуки за структурними формулами, використовуючи систематичну номенклатуру;
- наводити приклади органічних сполук із простими, подвійними, потрійними Карбон-Карбоновими зв'язками; гомологів різних гомологічних рядів вуглеводнів та оксигено- і нітрогеновмісних органічних сполук різних класів; структурних ізомерів представників різних гомологічних рядів вуглеводнів та оксигено- і нітрогеновмісних органічних сполук різних класів;
- розрізняти за характерними ознаками неорганічні й органічні -сполуки, природні та синтетичні органічні сполуки; органічні сполуки за якісним складом: вуглеводні, оксигено- і нітрогеновмісні речовини; "простий, подвійний, потрійний Карбон-Карбонові зв'язки; гомологічні ряди і класи органічних сполук; структурні ізомери певної речовини;
- порівнювати ковалентні Карбон-Карбонові зв'язки у молекулах органічних сполук: простий, подвійний, потрійний; будову і властивості сполук з різними характеристичними групами;
- класифікувати органічні сполуки за будовою карбонового ланцюга на насичені вуглеводні (алкани), ненасичені вуглеводні (алкени, алкіни), ароматичні вуглеводні; за наявністю характеристичних (функціональних) груп спирти, фенол, альдегіди, карбонові кислоти, естери, аміни, амінокислоти;
- визначати найважливіші елементи-органогени (С, Н, О, N, S, Р); гомологи вуглеводнів та їхніх похідних; ізомери за структурними формулами;
- складати структурні формули органічних сполук за назвами згідно з систематичною номенклатурою;
- установлювати відповідності між представниками гомологічних рядів та їхніми загальними формулами, класами органічних сполук та їхніми характеристичними (функціональними) групами; відмінності між гомологами за кількісним складом, ізомерами — за будовою молекул;
- пояснювати залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основі положень теорії будови органічних сполук; суть структурної ізомерії;
- характеризувати суть теорії будови органічних сполук.
- аналізувати реакційну здатність органічних сполук із різними типами зв'язків; хімічну будову органічних сполук, використовуючи основні положення теорії будови органічних речовин;
- прогнозувати реакційну здатність органічних сполук, використовуючи поняття про взаємний вплив атомів або груп атомів у молекулах;
- робити висновки щодо властивостей речовин на основі їхньої будови і щодо будови речовин на основі їхніх властивостей, а також про і багатоманітність органічних сполук на основі теорії хімічної будови.
