Стандарти

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- записувати хімічні формули речовин, графічні (структурні) формули молекул; 
- розрізняти фізичні тіла і речовини; прості та складні речовини; елементи і прості речовини; метали і неметали; атоми, молекули та йони (катіони, аніони); фізичні та хімічні властивості речовини; фізичні явища та хімічні реакції; найпростішу та істинну формули сполуки;
- складати формули бінарних сполук за значеннями валентності елементів;
- аналізувати якісний (елементний) і кількісний склад речовини за її хімічною формулою;
- в​​​​​изначати валентність елементів за формулами бінарних сполук;
- обчислювати середню відносну молекулярну масу повітря, масову частку елемента у сполуці, масу елемента у складній речовині за його масовою часткою.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- записувати схеми реакцій, хімічні й термохімічні рівняння;
- розрізняти типи реакції за кількістю реагентів і продуктів (реакції сполучення, розкладу, обміну, заміщення), зміною ступеня окиснення елементів (реакції окисно-відновні та без зміни ступеня окиснення), тепловим ефектом (реакції екзотермічні, ендотермічні), напрямом перебігу (реакції оборотні, необоротні); за участю органічних сполук (заміщення, приєднання, відщеплення, ізомеризації);
- аналізувати вплив природи реагентів, їх концентрацій, величини поверхні їх контакту, температури, каталізатора на швидкість хімічної реакції; процеси, що відбуваються при роботі гальванічного елементу;
- визначати в окисно-відновній реакції окисник і відновник, процеси окиснення та відновлення;
- використовувати метод електронного балансу для перетворення схеми окисно-відновної реакції на хімічне рівняння;
- застосовувати закон збереження маси речовин для перетворення схеми реакції на хімічне рівняння, принцип Ле Шательє для визначення напряму зміщення хімічної рівноваги.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- записувати та розпізнавати електронні формули атомів і простих йонів елементів № 1—20 і 26 та їхні графічні варіанти, атомів неметалічних елементів малих періодів у основному і збудженому станах. Розрізняти валентність і ступінь окиснення елемента;
- складати формули сполук за ступенями окиснення елементів;
- порівнювати можливі ступені окиснення неметалічних елементів малих періодів, що знаходяться в одній групі, на основі електронної будови їхніх атомів; радіуси атомів і простих йонів;
- аналізувати зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах, зв'язоккількості електронів на зовнішньому рівні з характером елемента (металічним, неметалічним), типом простої речовини (метал, неметал), кислотногосновним характером оксидів і гідроксидів, відмінності електронної будови атомів s-,p-, d-eлементів (Ферум) 1-4 періодів;
- визначати склад ядер (кількість протонів і нейтронів у нукліді) і електронних оболонок (енергетичних рівнів та підрівнів) в атомах елементів № 1—20 і 26, загальну кількість електронів і число електронів на зовнішньому енергетичному рівні атомів елементів № 1—20 і 26;
- обчислювати ступінь окиснення елемента у сполуці.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- розрізняти в періодичній системі періоди, групи, головні (А) та побічні (Б) підгрупи; металічні та неметалічні елементи за місцем їх у періодичній системі; лужні, інертні елементи, галогени;
- використовувати інформацію, закладену в періодичній системі, для визначення властивостей елемента (металічний або неметалічний елемент), максимального значення його валентності, властивостей простої речовини (метал або неметал), хімічного характеру оксидів, гідроксидів;
- аналізувати зміни властивостей простих речовин та кислотноосновного характеру оксидів і гідроксидів залежно від місця елементів у періодах, підгрупах, при переході від одного періоду до іншого.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- наводити приклади речовин із різними видами хімічного зв'язку; аморфних і кристалічних речовин;
- пояснювати відмінності в механізмах утворення ковалентних зв'язків у молекулі амоніаку та йоні амонію; між аморфними і кристалічними речовинами;
- розрізняти обмінний та донорно-акцепторний (катіон амонію) механізми утворення ковалентного зв'язку;
- складати електронні формули молекул, хімічні формули сполук за зарядами йонів;
- установлювати види хімічного зв'язку в речовинах за їхніми формулами;
- визначати прості, подвійні, потрійні, полярні та неполярні ковалентні зв'язки між атомами;
- прогнозувати вид хімічного зв'язку в сполуці, можливість утворення водневого зв'язку між молекулами, фізичні властивості речовин на основі їхньої будови та будову речовин на основі їхніх фізичних властивостей (типу кристалічних ґраток);
- оцінювати на основі будови молекул води і спиртів можливість утворення водневого зв'язку між молекулами води, органічних речовин, води і органічних речовин.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- наводити приклади колоїдних та істинних розчинів, розчинників, суспензій, емульсій, аерозолів, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;
- розрізняти однорідні та неоднорідні суміші різних типів; розбавлені, концентровані, насичені, ненасичені розчини; електроліти й неелектроліти, сильні та слабкі електроліти;
- обирати спосіб розділення однорідної або неоднорідної суміші речовин; виявлення в розчині гідроксид-, хлорид-, сульфат-, карбонат-, силікатг і ортофосфат-іонів, йонів Гідрогену, амонію, Барію, а також, за допомогою лугу, - йонів Феруму(2+) і Феруму(3+);
- складати схеми електролітичної дисоціації основ, кислот, солей; йонно-молекулярні рівняння за молекулярними рівняннями і молекулярні рівняння за йонно-молекулярними рівняннями, рівняння реакцій гідролізу солей; рівняння якісних реакцій для визначення в розчинах хлорид-,. сульфат-, карбонат-, силікат- і ортофосфат-іонів, йонів амонію, Феруму(2+), Феруму(3+), (осаджуючи їх лугами), Барію в молекулярній та йонній формах;
- аналізувати вплив будови речовин, температури, тиску (для газів) на їх розчинність у воді; механізми утворення йонів при розчиненні у воді електролітів йонної та молекулярної будови;
- визначати можливість перебігу реакції обміну між електролітами в розчині, гідролізу солей, середовище розчину солі.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати найпоширеніші у природі неметалічні елементи; якісний та кількісний склад повітря.
- пояснювати суть явища алотропії; відмінності властивостей алотропних модифікацій Оксигену, Сульфуру, Карбону, Фосфору складом їхніх молекул або будовою; суть явища адсорбції (на прикладі активованого вугілля); антропогенні та природні причини появи в атмосфері оксидів неметалічних елементів, процесів окиснення, колообігу Оксигену;
- наводити приклади алотропних модифікацій Оксигену (кисень та озон), Сульфуру (ромбічна та моноклинна сірка), Карбону (графіт, алмаз та фулерен), Фосфору (білий та червоний фосфор); сполук неметалічних елементів з Гідрогеном (гідроген хлорид, гідроген сульфід, амоніак);
- складати хімічні рівняння, що підтверджують окисні властивості неметалів (кисень, сірка, вуглець, хлор) в реакціях з воднем і металами; відновні властивості водню й вуглецю в реакціях з оксидами металічних елементів; реакцій, які характеризують властивості водних розчинів гідроген хлориду (з основами), гідроген сульфіду (з лугами), амоніаку (з кислотами); реакцій нітратної і концентрованої сульфатної кислот з магнієм, цинком, міддю, реакцій: одержання кисню з гідроген пероксиду та води; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом;
- порівнювати фізичні та хімічні властивості неметалів, оксидів неметалічних елементів; властивості водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку;
- характеризувати неметали, їхні фізичні властивості та застосування; застосування гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку; фізичні та хімічні властивості нітратної і концентрованої сульфатної кислот (взаємодія з магнієм, цинком, міддю); хімічні властивості кисню; практичну значущість явища адсорбції, адсорбційну здатність активованого вугілля та аналогічних лікарських препаратів;
- оцінювати біологічне значення найважливіших неметалічних (Оксигену, Нітрогену, Карбону, Фосфору, галогенів) елементів; значення кисню в життєдіяльності організмів; озону в атмосфері;
- висловлювати судження щодо застосування озону, екологічних наслідків викидів в атмосферу оксидів Карбону, Нітрогену, Сульфуру; кислотних дощів, парникового ефекту;
- обґрунтовувати значення алотропних перетворень; застосування кисню;
- доводити практичну значущість неметалів та сполук неметалічних елементів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати найпоширеніші у природі металічні елементи;
- складати рівняння, що підтверджують відновні властивості металів, зокрема алюмінію і заліза (реакцій з неметалами, водою, кислотами і солями в розчинах);
- порівнювати фізичні та хімічні властивості металів (алюміній і залізо), оксидів металічних елементів; основ (гідроксидів Натрію і Кальцію);
- характеризувати метали, їхні фізичні властивості та застосування (у тому числі сплавів металів); застосування гідроксидів Натрію і Кальцію;
- оцінювати біологічне значення металічних (Кальцію, Калію, Натрію, Магнію, Феруму) елементів;
- доводити практичну значущість металів і сполук металічних елементів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати оксиди за сучасною науковою українською номенклатурою за їхніми хімічними формулами;
- розрізняти несолетворні (CO, N2O, NO, SiO) й солетворні оксиди (кислотні, основні, амфотерні);
- складати хімічні формули оксидів; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості солетворних оксидів (взаємодія з водою, оксидами, кислотами, лугами); способи одержання оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем, розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час нагрівання)
- порівнювати за хімічними властивостями основні, кислотні та амфотерні (на прикладах оксидів Цинку та Алюмінію) оксиди;
- характеризувати фізичні властивості оксидів;
- визначати формули оксидів серед формул сполук інших вивчених класів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати основи за сучасною науковою українською номенклатурою за їхніми хімічними формулами;
- розрізняти розчинні (луги) та нерозчинні основи;
складати хімічні формули основ; рівняння характеризують хімічні властивості лугів (взаємодія оксидами, кислотами та солями в розчині) та нерозчинних основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання), способи одержання лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію) металів із водою, основних оксидів лужних і лужноземельних елементів із-водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами в розчині);
- порівнювати хімічні властивості розчинних (лугів) і нерозчинних основ;
- характеризувати фізичні властивості основ;
- визначати: формули основ серед формул сполук інших вивчених класів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати кислоти за сучасною науковою українською номенклатурою за їхніми хімічними формулами;
- розрізняти кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові), основністю (одно-, дво-, триосновні), здатністю до електролітичної дисоціації (сильні, слабкі);
- складати хімічні формули кислот; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості кислот (взаємодія з металами, основними, та амфотерними, оксидами, основами та амфотерними гідроксидами, солями) та способи їх одержання (взаємодія кислотних оксидів із водою, деяких неметалів із воднем, солей із кислотами);
- характеризувати фізичні властивості кислот;
- визначати формули кислот серед формул сполук інших вивчених класів, валентність кислотного залишку за формулою кислоти;
- прогнозувати можливість перебігу хімічних реакцій кислот з металами, використовуючи ряд активності металів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати середні та кислі солі за сучасною науковою українською номенклатурою за їхніми хімічними формулами; види жорсткості води (тимчасова, або карбонатна; постійна, загальна);
- розрізняти за складом середні та кислі солі;
- складати хімічні формули середніх та кислих солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості середніх (взаємодія з металами, кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями в розчині) та кислих (взаємодія з кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, термічний розклад карбонатів і гідрогенкарбонатів) солей, способи одержання середніх (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, основ із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції здійснюють у розчинах), металів із неметалами) та кислих , (взаємодія середніх солей з кислотами) солей; усунення жорсткості води;
- характеризувати фізичні властивості солей;
- визначати формули середніх та кислих солей серед формул сполук інших вивчених класів;
- прогнозувати можливість перебігу хімічних реакцій солей з металами, використовуючи ряд активності металів. Доводити уплив жорсткої води на побутові прилади і комунікації.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати амфотерні оксиди і гідроксиди за сучасною науковою українською номенклатурою за їхніми хімічними формулами;
- розрізняти амфотерні оксиди і гідроксиди серед інших неорганічних сполук за їхніми властивостями;
- складати хімічні формули оксидів і гідроксидів Алюмінію та Цинку, рівняння реакцій, які характеризують їхні хімічні властивості (взаємодія з кислотами, лугами (в розчині та під час сплавляння) та способи одержання (взаємодія солей цих елементів із лугами в розчині);
- характеризувати поняття амфотерності, фізичні властивості оксидів і гідроксидів Алюмінію та Цинку.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- складати рівняння реакцій між неорганічними сполуками різних класів;
- порівнювати хімічні властивості оксидів, основ, кислот, амфотерних гідроксидів, солей;
- установлювати зв'язки між складом і хімічними властивостями оксидів, кислот, основ, амфотерних гідроксидів, солей; генетичні зв'язки між простими і складними речовинами, оксидами, основами, кислотами, амфотерними гідроксидами, солями;
- обґрунтовувати залежність між складом, властивостями та застосуванням оксидів, основ, кислот, амфотерних гідроксидів, солей.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати органічні сполуки за структурними формулами, використовуючи систематичну номенклатуру;
- наводити приклади органічних сполук із простими, подвійними, потрійними Карбон-Карбоновими зв'язками; гомологів різних гомологічних рядів вуглеводнів та оксигено- і нітрогеновмісних органічних сполук різних класів; структурних ізомерів представників різних гомологічних рядів вуглеводнів та оксигено- і нітрогеновмісних органічних сполук різних класів;
- розрізняти за характерними ознаками неорганічні й органічні -сполуки, природні та синтетичні органічні сполуки; органічні сполуки за якісним складом: вуглеводні, оксигено- і нітрогеновмісні речовини; "простий, подвійний, потрійний Карбон-Карбонові зв'язки; гомологічні ряди і класи органічних сполук; структурні ізомери певної речовини;
- порівнювати ковалентні Карбон-Карбонові зв'язки у молекулах органічних сполук: простий, подвійний, потрійний; будову і властивості сполук з різними характеристичними групами;
- класифікувати органічні сполуки за будовою карбонового ланцюга на насичені вуглеводні (алкани), ненасичені вуглеводні (алкени, алкіни), ароматичні вуглеводні; за наявністю характеристичних (функціональних) груп спирти, фенол, альдегіди, карбонові кислоти, естери, аміни, амінокислоти;
- визначати найважливіші елементи-органогени (С, Н, О, N, S, Р); гомологи вуглеводнів та їхніх похідних; ізомери за структурними формулами;
- складати структурні формули органічних сполук за назвами згідно з систематичною номенклатурою;
- установлювати відповідності між представниками гомологічних рядів та їхніми загальними формулами, класами органічних сполук та їхніми характеристичними (функціональними) групами; відмінності між гомологами за кількісним складом, ізомерами  — за будовою молекул;
- пояснювати залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основі положень теорії будови органічних сполук; суть структурної ізомерії;
- характеризувати суть теорії будови органічних сполук.
- аналізувати реакційну здатність органічних сполук із різними типами зв'язків; хімічну будову органічних сполук, використовуючи основні положення теорії будови органічних речовин;
- прогнозувати реакційну здатність органічних сполук, використовуючи поняття про взаємний вплив атомів або груп атомів у молекулах;
- робити висновки щодо властивостей речовин на основі їхньої будови і щодо будови речовин на основі їхніх властивостей, а також про і багатоманітність органічних сполук на основі теорії хімічної будови.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу алканів, представників гомологічного ряду складу СН₄ – С₁₀Н₂₂ за систематичною номенклатурою;
- складати молекулярні, структурні та напівструктурні формули алканів та їхніх ізомерів за назвою сполуки; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості алканів (горіння, термічний розклад, ізомеризація, галогенування), одержання алканів (гідруванням алкенів, алкінів);
- розпізнавати структурні ізомери представників гомологічного ряду алканів;
- порівнювати будову та властивості метану та його гомологів;
-  обґрунтовувати залежність між агрегатним станом (за 20-25 °С), температурами плавлення і кипіння алканів та їхніми відносними молекулярними масами і будовою молекул; здатність алканів до реакцій заміщення; застосування алканів (паливо, пальне, розчинники, одержання сажі, водню, гапогеноалканів) їхніми властивостями;
- установлювати зв'язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням алканів, їхнім впливом на довкілля.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати алкени за систематичною номенклатурою та їхню загальну формулу;
- визначати структурні ізомери алкенів за будовою карбонового ланцюга, розташуванням подвійного зв'язку; 
- пояснювати суть структурної ізомерії алкенів;
- розпізнавати структурні ізомери представників гомологічного ряду алкенів;
- складати на основі загальної формули молекулярні, структурні та напівструктурні формули алкенів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етену (часткове та повне окиснення, приєднання водню, галогенів, гідроген галогенідів, води; полімеризація) та одержання етену (дегідруванням етану, гідруванням етину, дегідратацією етанолу);
- застосовувати знання для вибору способу виявлення алкенів;
- установлювати зв'язки між будовою та здатністю алкенів до реакцій приєднання;
- обґрунтовувати застосування алкенів їхніми властивостями (одержання етанолу, поліетилену).

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу ароматичних вуглеводнів;
- розрізняти ненасичені та ароматичні вуглеводні;
- порівнювати зв'язки між атомами Карбону в молекулах бензену та алканів і алкенів, реакційну здатність бензену, алканів, алкенів і алкінів у реакціях заміщення та окиснення; бензену, алкенів і алкінів у реакціях приєднання;
- складати молекулярну та структурну формули бензену; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості бензену (галогенування, гідрування, горіння), одержання бензену в промисловості (каталітичне дегідрування н-гексану, тримеризація етину).

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- пояснювати суть процесу перегонки нафти;
- складати рівняння реакцій, що відбуваються під час спалювання природного газу;
- розрізняти реакції, які відбуваються під час термічного розкладання вуглеводнів;
- установлювати зв'язки між складом, будовою, властивостями і застосуванням вуглеводнів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу та характеристичну (функціональну) групу; спиртів; одноатомні насичені спирти і гліцерол за систематичною номенклатурою;
- розрізняти одноатомні насичені спирти поміж інших оксигеновмісних - органічних сполук за загальною та структурною формулами;
- визначати структурні ізомери одноатомних насичених спиртів за будовою карбонового ланцюга, розташуванням гідроксильної групи;
- класифікувати спирти, за кількістю гідроксильних груп: одно- і багатоатомні;
- складати молекулярні, структурні формули спиртів; рівняння реакцій, що описують хімічні властивості насичених одноатомних спиртів (повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними металами, гідроген галогенідами, естерифікація), гліцеролу (повне окиснення, взаємодія з лужними металами, вищими насиченими та ненасиченими карбоновими кислотами); одержання гліцеролу лужним гідролізом (омиленням) жирів; способи одержання етанолу (гідратацією етену, ферментативним бродінням глюкози);
- характеризувати склад і будову молекул одноатомних насичених спиртів, хімічні властивості одноатомних насичених спиртів і гліцеролу, способи одержання етанолу;
- порівнювати фізичні властивості (температури кипіння, розчинність у воді) одноатомних насичених спиртів і відповідних алканів, метанолу і етанолу; активність одноатомних насичених спиртів, води і неорганічних кислот у реакціях із лужними металами; будову і властивості одноатомних насичених спиртів і фенолу;
- застосовувати знання для вибору способу виявлення багатоатомних спиртів (взаємодія зі свіжоосадженим купрум(ІІ) гідроксидом);
- прогнозувати хімічні властивості одноатомних насичених спиртів і гліцеролу на основі знань про властивості характеристичних (функціональних) груп;
- обґрунтовувати застосування етанолу (одержання етанової кислоти) та метанолу (одержання метаналю (формальдегіду) їхніми властивостями;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями, застосуванням одноатомних насичених спиртів і гліцеролу;
- робити висновки щодо властивостей одноатомних насичених спиртів і гліцеролу на підставі їхньої будови та про будову одноатомних насичених ..спиртів і гліцеролу на підставі їхніх -властивостей та на основі результатів спостережень;
- усвідомлювати взаємозв'язок складу, будови, властивостей, застосування одноатомних насичених спиртів і гліцеролу.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- складати молекулярну, структурну формули фенолу; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості фенолу (реакції за участю гідроксильної групи - взаємодія з лужними металами, лугами); реакції за участю бензенового кільця - взаємодія з бромною водою);
- порівнювати будову і властивості одноатомних насичених спиртів і фенолу; здатність бензену і фенолу до реакцій заміщення;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями, застосуванням фенолу;
- застосовувати знання для вибору способу виявлення фенолу (взаємодія з бромною водою);
- прогнозувати хімічні властивості фенолу на основі знань про властивості характеристичних (функціональних) груп;
- робити висновки щодо властивостей фенолу на підставі його будови і про. будову фенолу на підставі його властивостей та на основі результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу та характеристичну (функціональну) групу альдегідів; альдегіди за систематичною номенклатурою;
- розрізняти альдегіди поміж інших оксигеновмісних органічних сполук за загальною та структурною формулами;
- пояснювати вплив характеристичної (функціональної) групи на фізичні і хімічні властивості альдегідів, водневого зв'язку на розчинність альдегідів; фізичні властивості етаналю у зіставленні з етанолом (за температури 20-25 °С);
- наводити приклади альдегідів; застосування етаналю (одержання оцтової кислоти);
- складати молекулярні і структурні формули альдегідів (за назвами і загальними формулами відповідних гомологічних рядів); рівняння реакцій, які описують хімічні властивості етаналю (часткове окиснення і відновлення), одержання етаналю (каталітичною гідратацією етину, окисненням етанолу);
- характеризувати хімічні властивості етаналю; способи одержання етаналю (каталітичною гідратацією етину та окисненням етанолу);
- застосовувати знання для вибору способу виявлення альдегідів за якісними реакціями: взаємодією з амоніачним розчином аргентум(І) оксиду, свіжоосадженим купрум(ІІ) гідроксидом;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями, застосуванням альдегідів;
- прогнозувати хімічні властивості альдегідів на основі знань про властивості.характеристичних (функціональних) груп;
- робити висновки щодо властивостей альдегідів на підставі їхньої будови і про будову альдегідів на підставі їхніх властивостей, та на основі результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу та характеристичну (функціональну) групу карбонових кислот; насичені одноосновні карбонові кислоти за систематичною номенклатурою; метанову й етанову кислоту за тривіальними назвами; вищі карбонові кислоти: насичені - пальмітинову, стеаринову; ненасичену - олеїнову;
- пояснювати вплив карбоксильної групи на фізичні і хімічні властивості карбонових кислот, водневого зв'язку на фізичні властивості карбонових кислот;
- класифікувати карбонові кислоти за будовою карбонового ланцюга (насичені, ненасичені), кількістю карбоксильних груп (одно-, двохосновні) і кількістю атомів Карбону в їхніх молекулах (нижчі, вищі).
- визначати структурні ізомери насичених одноосновних карбонових кислот;
- складати молекулярні і структурні формули насичених одно основних карбонових кислот за назвами і загальною формулою; формули структурних ізомерів насичених одноосновних карбонових кислот; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості карбонових кислот (взаємодія з активними металами, лугами, солями; естерифікація); одержання етанової кислоти (окисненням етаналю, етанолу);
- характеризувати хімічні властивості насичених одноосновних карбонових кислот, способи одержання етанової кислоти;
- обґрунтовувати здатність нижчих насичених одноосновних карбонових кислот до електролітичної дисоціації та дії на індикатори в розчинах;
- застосовувати знання для вибору способу виявлення карбонових кислот;
- порівнювати фізичні властивості (температури кипіння, розчинність у воді) насичених одноосновних карбонових кислот та відповідних альдегідів і одноатомних насичених спиртів; кислотні властивості карбонових кислот у межах гомологічного ряду, а також у зіставленні із спиртами, фенолом і неорганічними кислотами;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, електронною будовою молекул, фізичними хімічними властивостями однооосновних карбонових кислот; зв'язки між оксигеновмісними органічними сполуками;
- прогнозувати хімічні властивості одноосновних карбонових кислот на основі розуміння властивостей карбоксильної групи та кратних зв'язків між атомами Карбону; особливі хімічні властивості метанової кислоти (здатність до окиснення - взаємодії з амоніачним розчином аргентум(І) оксиду, свіжоосадженим купрум(І) гідроксидом);
- робити висновки щодо властивостей одноосновних карбонових кислот на підставі їхньої будови і про будову одноосновних карбонових кислот на підставі їхніх властивостей та на основі результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу естерів; естери за систематичною номенклатурою;
- визначати структурні ізомери естерш карбонових кислот; структурні формули жирів (трипальмітату, тристеарату, триолеату); формули солей пальмітинової і стеаринової кислот;
- наводити приклади естерів; поширенні естерів у природі та харчових продуктах;
- класифікувати жири на тваринні і рослинні; тверді і рідкі; природні і штучні;
- розрізняти за складом насичені й ненасичені, тверді й рідкі, природні і гідрогенізовані жири; мила; реакції естерифікації;
- складати рівняння реакцій утворення естерів (реакцією естерифікації) і їхнього гідролізу; рівняння реакцій, які відображають властивості жирів (лужний гідроліз, гідрування);
- порівнювати будову і фізичні властивості насичених одноосновних карбонових кислот і естерів;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою молекул, властивостями та застосуванням жирів;
- застосовувати знання для вибору спософ виявлення ненасичених рідких жирів (взаємодія з бромною водою);
- характеризувати склад і хімічні властивості естерів, жирів;
- робити висновки щодо властивостей естерів і жирів на підставі їхньої, будови та про будову естерів і жирів на підставі їхніх властивостей та на основі результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- розрізняти моно-, ди- та полісахариди;
- пояснювати вплив характеристичних (функціональних) груп на фізичні і хімічні властивості глюкози;
- наводити приклади вуглеводів і їхні тривіальні назви; застосування глюкози, крохмалю (виробництво етанолу), поширення вуглеводів у природі і харчових продуктах;
- складати молекулярну і структурну формулу відкритої форми глюкози, молекулярні формули сахарози, крохмалю і целюлози; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості глюкози (повне і часткове окиснення, відновлення воднем, спиртове та молочнокисле бродіння); сахарози, крохмалю і целюлози (молекулярні рівняння гідролізу), фотосинтезу, утворення сахарози, крохмалю і целюлози у природі;
- порівнювати крохмаль і целюлозу за складом і властивостями;
- застосовувати знання для вибору способу виявлення глюкози (взаємодія з-амоніачним розчином аргентум(І) оксиду, реакції зі свіжоосадженим купрум(ІІ)гідроксидом) і крохмалю (взаємодія з йодом);
- характеризувати хімічні властивості вуглеводів;
- робити висновки щодо властивостей вуглеводів на підставі їхньої будови і про будову вуглеводів на підставі їхніх властивостей та на основі результатів спостережень;
- прогнозувати хімічні властивості вуглеводів на основі знань про властивості характеристичних (функціональних) груп.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу та характеристичну (функціональну) групу амінів; первинні аміни за систематичною номенклатурою;
- наводити приклади амінів;
- класифікувати аміни за будовою карбонового ланцюга (насичені, ароматичні);
- порівнювати основні властивості амоніаку, метанаміну та аніліну;
- складати молекулярні та структурні формули амінів за назвами і загальними формулами; рівняння реакцій, які описують хімічні властивості метанаміну (горіння, взаємодія з водою і хлоридною кислотою), аніліну (взаємодія з хлоридною кислотою, бромною водою) та.одержання аніліну (відновленням нітробензену);
- характеризувати хімічні властивості метанаміну, аніліну. Установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями насичених і ароматичних амінів;
- обґрунтовувати основні властивості насичених амінів та аніліну; послаблення основних властивостей і збільшення реакційної здатності аніліну в реакціях заміщення;
- робити висновки про властивості амінів на основі будови їхніх молекул і про будову молекул амінів на основі їхніх властивостей та результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати загальну формулу та характеристичні (функціональні) групи амінокислот; амінокислоти за систематичною номенклатурою;
- пояснювати амфотерність амінокислот; зміст понять: пептидна група, дипептид, поліпептид;
- складати молекулярні та структурні формули амінокислот за назвами і загальними формулами; рівняння реакцій, які описують хімічні властивості аміноетанової кислоти (взаємодія з натрій гідроксидом, хлоридною кислотою, утворення дипептиду);
- порівнювати за будовою молекул і хімічними властивостями амінокислоти з карбоновими кислотами та амінами;
- прогнозувати хімічні властивості амінокислот, зумовлені особливостями будови їхніх молекул;
- характеризувати хімічні властивості аміноетанової кислоти;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями амінокислот;
- робити висновки про властивості амінокислот на основі будови їхніх молекул і про будову амінокислот на основі їхніх властивостей та результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- характеризувати процеси гідролізу, денатурації білків;
- застосовувати знання для вибору способу виявлення білків (ксантопротеїнова та біуретова реакції);
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями білків;
- робити висновки про властивості білків на основі будови їхніх молекул і про будову білків на основі їхніх властивостей та результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- пояснювати суть поняття полімер; реакцій полімеризації і поліконденсації як способів одержання полімерів;
- класифікувати полімери за способом одержання: природні, штучні, синтетичні;
- наводити приклади синтетичних високомолекуляриих речовин і полімерних матеріалів на їхній основі; рівнянь реакцій полімеризації і поліконденсації;
- розрізняти реакції полімеризації і поліконденсації; пластмаси, каучуки, гуму та синтетичні волокна;
- порівнювати природні, штучні і синтетичні волокна, пластмаси;
- складати рівняння реакцій полімеризації з утворенням найважливіших полімерів (поліетилену, поліпропілену, полістирену, поліхлоровінілу, політетрафлуороетилену); реакцій поліконденсації з утворенням ди- і трипептидів;
- застосовуватизнання про властивості поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів у контексті його значення в суспільному господарстві, побуті;
- установлювати причиново-наслідкові зв'язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів;
- обґрунтовувати застосування полімерів, зокрема поліетилену, його властивостями та значення полімерів у створенні нових матеріалів;
- робити висновки про властивості полімерів на основі будови їхніх молекул і про будову полімерів на основі їхніх властивостей та результатів спостережень.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- пояснювати причини багатоманітності органічних речовин;
- наводити приклади гомологів та ізомерів; сполук із простими і кратними зв'язками; із різними характеристичними (функціональними) групами;
- розрізняти органічні сполуки за належністю до відповідних гомологічних рядів;
- складати рівняння реакцій – взаємоперетворень органічних сполук різних класі;
- порівнювати хімічні властивості органічних сполук різних класів;
- установлювати зв'язки між складом і хімічними властивостями органічних сполук різних класів; між будовою молекул огранічних сполук та їх здатністю вступати в реакції певного типу; між класами органічних сполук;
- обґрунтовувати використання органічних сполук залежно від їхніх властивостей; значення органічних речовин у створенні нових матеріалів.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- установлювати хімічну формулу сполуки за масовими частками елементів, що входять до її складу; за загальною формулою гомологічного ряду та густиною або відносною густиною;
- обчислювати відносну молекулярну та молярну маси речовини; кількість частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини, масі речовини, об'ємі газу; масу та об'єм даної кількості речовини і кількість речовини за відомою масою та об'ємом; об'єм даної маси або кількості речовини газу.за н. у.; відносну густину газу за іншим газом.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти обчислювати масові та об'ємні (для газів) частки речовин у суміші; масову частку елемента у сполуці за її формулою; маси елемента в складній речовині за його масовою часткою; масову частку розчиненої речовини в розчині; масу (об'єм) розчину та розчинника; масу розчиненої речовини.

Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- установлювати хімічну формулу речовини за масою, об'ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції;
- обчислювати за рівнянням хімічної реакції кількість речовини, масу та об'єм газу (н. у.) або кількість речовини реагенту/продукту за відомою кількістю речовини, масою, об'ємом (для газу) іншого з реагентів/продуктів; за рівняннями реакцій з використанням розчинів із певною масовою часткою розчиненої речовини; відносний вихід продукту реакції; кількість речовини, масу або об'єм продукту, за рівнянням хімічної реакції, якщо один із реагентів взято в надлишку; об'ємних відношень газів за хімічними рівняннями; кількості речовини, маси або об'єму за кількістю речовини, масою або об'ємом реагенту, що містить певну частку домішок;
- розв'язувати комбіновані задачі (поєднання не більше двох алгоритмів).